read-books.club » Бойовики » Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн 📚 - Українською

Читати книгу - "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн"

45
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри" автора Роберт Лоуренс Стайн. Жанр книги: Бойовики / Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 27 28 29 ... 32
Перейти на сторінку:

- Мало не попались, - сказала Шарі, не зводячи очей з живоплоту. - Чому Спайді гнався за нами?

- Він думав, що камера у мене. Він хоче її повернути, - сказав їй Грег. - Зустрінемося завтра, добре? Перед будинком Коффманів. Допоможеш мені повернути її на місце?

Шарі витріщилася на нього, не відповідаючи, її вираз обличчя був задумливим і настороженим.

- Ми будемо в небезпеці - всі ми - поки не покладемо камеру на місце, - наполягав Грег.

- Гаразд, - тихо сказала Шері. - Завтра.

Двадцять сьома глава

Щось пробігло крізь високі бур'яни нескошеної галявини перед будинком.

- Що це було? - Шері прошепотіла, хоча нікого більше не було в полі зору. - Воно було занадто велике, щоб бути білкою.

Вона затрималася позаду Грега, який зупинився, щоб подивитися на будинок Коффманів.

- Можливо це був єнот або щось подібне, - сказав їй Грег. Він міцно стиснув камеру в обох руках.

Було трохи більше третьої години наступного дня. Туманний, похмурий день.

Гори темних хмар, що загрожували дощем, котилися по небу, тягнучись за будинком, відкидаючи на нього тінь.

- Буде гроза, - сказала Шері, тримаючись поруч із Грегом. - Покінчімо з цим і підемо додому.

- Класний план, - сказав він, дивлячись на важке небо.

Вдалині загуркотів грім. Старі дерева, що всіяли подвір'я, ніби зашепотіли й затремтіли.

- Ми не можемо просто зайти всередину, - сказав Грег, дивлячись, як темніє небо. - Спершу ми повинні переконатися, що Спайді там немає.

Швидко пробираючись крізь високу траву та бур'яни, вони зупинилися біля вікна вітальні й зазирнули всередину. Вдалині знову прогримів грім. Низький і довгий гул рознісся містом.

Грегу здалося, що він побачив ще одну істоту, яка пробиралася крізь бур'яни за рогом будинку.

- Там темно. Я нічого не бачу, - поскаржилася Шері.

- Перевірмо підвал, - запропонував Грег. – Саме там живе Спайді, пам'ятаєш?

Небо потемніло до моторошного сіро-зеленого кольору, коли вони пробралися до задньої частини будинку і впали на коліна, щоб зазирнути вниз через вікна підвалу на рівні землі.

Примружившись крізь запорошені шибки, вони побачили імпровізований фанерний стіл, шафу біля стіни з відчиненими дверцятами, різноколірний старий одяг, розкиданий на підлозі, порожні коробки з-під заморожених продуктів.

- Ніби нікого, - прошепотів Грег, стискаючи камеру в руці, наче вона могла спробувати втекти від нього, якщо він не триматиме її міцно. - Рушаймо.

- Ти... ти впевнений? - Шері заїкнулася. Вона хотіла бути хороброю. Але думка про те, що вона зникла на два дні - повністю зникла, швидше за все через камеру - ця страшна думка не давала їй спокою.

«Майкл і Пташка однозначно були боягузами», думала вона. «Але, можливо, вони були набагато розумнішими за нас.»

Вона хотіла, щоб це закінчилося. Просто закінчилося.

Через кілька секунд Грег і Шері штовхнули вхідні двері. Вони увійшли у темряву передпокою. Зупинилися і прислухалися.

А потім обоє підскочили на звук гучного, раптового падіння прямо позаду у них за спиною.

Двадцять восьма глава

Шері першою повернула собі голос.

- Це всього лише двері! - вигукнула вона. - Вітер...

Від пориву вітру грюкнули вхідні двері.

- Покінчім з цим, - прошепотів Грег, якого сильно трясло.

- Нам взагалі не варто було влізати в цей будинок, - прошепотіла Шері, коли вони навшпиньки, крок за кроком, скрипучою підлогою, пробиралися темним коридором до підвальних сходів.

- Трохи запізно до тебе це дійшло, - різко відповів Грег.

Відчинивши двері до підвальних сходів, він знову зупинився.

- Що це стукіт нагорі?

Риси обличчя Шері зіщулилися від страху, коли вона теж почула цей звук, повторюваний, майже ритмічний стукіт.

- Віконниці? - припустив Грег.

- Так, - швидко погодилася вона, зітхнувши з полегшенням. - Багато віконниць розхиталися, пам'ятаєш?

Здавалося, весь будинок застогнав.

Надворі загуркотів грім, тепер уже ближче.

Вони вийшли на сходовий майданчик, потім почекали, поки очі звикнуть до темряви.

- Може, ми просто залишимо камеру тут і втечемо? - запитала Шері. Це прозвучала

1 ... 27 28 29 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн» жанру - Бойовики / Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн"