Читати книгу - "Довге прощення, Валентина Плиска"

Глава 16.

Сьогодні Колін їхав в лікарню до Рона без Тесси. Насправді, він не знав, чого очікувати від цієї зустрічі, адже вони із Рендалом не були друзями та й приятелями їх також важко було назвати. Вони просто були ввічливі один з одним при рідких зустрічах в їх з Тес домі. Ні, звичайно, МакКалістер був вдячний чоловіку за те, що він не вставляв палки в колеса в його стосунках із сином, не налаштовував його матір проти нього, та  коли після ранкового ефіру пролунав телефонний дзвінок чоловіка коханої, він був вельми здивований, але відмовити в проханні хворій людині не зміг. Від Тесси він знав, що справи в чоловіка кепські. А ще йому було просто цікаво: чого від нього хочуть?

Рон, в очікування візитера, нетерпляче дивився в вікно своєї комфортабельної палати, з котрого добре було видно центральний вхід в лікарню. Чоловік озирнувся навколо й гірко посміхнувся: ось результат всього його життя – можливість померти в комфортних умовах під якісним знеболюючим! Рендал вже звично відігнав від себе сумні думки й повернувся до вікна. Останніми тижнями режисер дуже просунувся в своєму плані по підтримці своєї дружини та сина після його смерті – зустрівся з усіма потрібними людьми, підписав всі необхідні документи, уклав відповідні контракти й зробив платежі. Він дуже боявся не встигнути, але здається, що в цьому питанні Бог на його боці. Залишалась лише ця зустріч. Її Рон відкладав до останнього, адже він звичайний чоловік, хоч і хворий. Брюнет точно знав, що будь він здоровий, точно наробив би багато дурниць, адже шалено ревнував свою Тессу. Дивно! Він ніколи й ні до кого її не ревнував, завжди тільки до її колишнього, батька їх дитини. Як десять років тому так і зараз. Бо так само точно знав, що вона його й досі кохає і в інших обставинах її вибір був би не на його користь. Від думок Рендала відволік стук в двері.

Заходьте! – гукнув він, впевнений, що це не той, кого він очікував, а хтось з медперсоналу, який постійно його навідував, перевіряючи стан свого хворого. За такі то гроші! Привіт! – невпевнено зайшов в палату МакКалістер. Колін? А ти очікував когось іншого? – здивовано запитав гість, - Ти ж сам мене запросив? Я не бачив як ти заходив в лікарню, - кивнув Рон на вікно. А-а, - посміхнувся шатен, - Я заїхав на паркінг й піднявся ліфтом прямо звідти, - йому цю дорогу тиждень тому показала Тес. Зрозуміло, - господар палати важко сів в крісло біля столу й запросив жестом візитера зробити те саме, - Щось вип’єш? Ні, дякую! – похитав головою той. Здивований моїм запрошенням? -  хитро посміхається брюнет. Чесно кажучи, так, - погоджується Колін, дивлячись на свого співрозмовника й жахаючись його хворому вигляду: він дуже схуд, навіть після їх останньої зустрічі кілька тижнів тому, а шкіра його набула жовтувато-землистого кольору, й намагаючись не показати свого жаху. Я дякую тобі за те, що підтримуєш Тессу! – відразу переходить до справи Рональд та продовжує на запитальний погляд МакКалістера, - Я щовечора бачу як ти її привозиш й забираєш від мене. Між нами нічого немає! – кидається на захист коханої шатен, а її чоловік починає голосно сміятись. Я знаю! – говорить, коли напад сміху проходить, - Я дуже добре знаю свою дружину! – не втримується він й виділяє останні слова голосом, а гість відводить погляд. Я роблю це для неї, - говорить Колін після паузи, - Пробач, але ми з тобою мало знайомі. Це я також розумію, - киває головою брюнет, - Також я розумію, що ти її кохаєш, - уважно спостерігає за своїм співрозмовником, адже зараз кожен його жест дуже важливий. Це тебе не стосується, - знизує плечами гість й прямо дивиться на нього. Так, - погоджується Рон і замовкає, все ще спостерігаючи за МакКалістером, а той не відводить очей і в погляді його і виклик – так, кохаю! І прийняття ситуації – так, вона з тобою! – Я скоро помру, - продовжує чоловік після паузи, наливаючи собі сік в склянку. Я знаю про твою хворобу, - нарешті відводить погляд гість, - Але чи не зарано ти себе ховаєш? Ти не вмієш грати! – посміхається Рендал, - Тесса це робить набагато переконливіше! Я не дотягую до неї в багатьох аспектах, а в цьому так і поготів! – щиро відповідає Колін. В цьому твоя проблема! – хитає головою брюнет. В чому? – не розуміє його співрозмовник. Ти недооцінюєш себе! – констатує чоловік його коханої, - Ти вартий її, вже тому що вона тебе кохає! Я не думаю, що хочу обговорювати це із тобою, - говорить шатен, - І ти помиляєшся. В чому? – цікавиться Рон. Вона кохає тебе! Це ти помиляєшся! – заперечує господар палати, - Але не будемо сперечатись, адже покликав я тебе зовсім для іншого! Для чого ж? Я прошу тебе бути поряд із Тес, коли мене не стане, - прямо дивиться на свого гостя Рендал. Це зайве, - хитає головою Колін, - Адже і я, і вся наша банда завжди будемо поруч. За будь-яких обставин. Ти мене не зрозумів. В сенсі? Я прошу не про це, - говорить Рональд. Про що ж ти просиш? – уточнює візитер. Я прошу тебе бути разом із нею! Що? – очі МакКалістера збільшуються в розмірі, а брови лізуть на лоба, коли до нього доходить значення слів чоловіка його коханої. Я хочу, щоб ви одружились після моєї смерті, щоб вона була не одна, а поряд із чоловіком, якого кохає і котрий кохає її, - озвучує брюнет і вичікувально дивиться на свого співрозмовника. Послухай мене, будь ласка, - підводиться Колін з крісла, - Я звісно розумію, хвороба, ліки й все таке, але! – нахиляється він ближче до чоловіка, спираючись стиснутими долонями на стіл, - Тесса не валіза, котру ти передаєш мені з рук на руки! Вона жінка! – підвищує він голос, а потім все ж озирається й говорить тихіше, - І вона буде сама вирішувати, що їй робити далі! Ані ти, ані я не маємо права вказувати їй або направляти! – чоловік розвертається, щоб йти, а потім обертається, - Мені дуже шкода, що з тобою так сталось і моє серце розривається від її болю, але я ніколи не скористаюсь її слабкістю й не дозволю цього зробити іншим! Я буду поруч із нею і своїм сином в тій ролі, в якій буду їй потрібен, - обіцяє. Дякую тобі! – щиро посміхається Рон, адже він почув навіть більше ніж розраховував почути й зрозумів, чому він програв в змаганні за кохання Тес ще до його початку, - Переказуй вітання Ендрю! – подає він руку своєму гостю, той якийсь час дивиться на неї, потім все ж тисне та йде. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍