Читати книгу - "Ненависть при світлі , Роза Фаєр"

-Знаєш,я настільки щаслива,що мені байдуже кого там побачу. Звісно,за винятком,-обіймає мене.

Ой..несіть хустинку,бо втішати потрібно вже мене...

-Може ти голодна? Я могла б щось принести з кухні,-рятую свій макіяж.

-Ні,я так хвилююся,що навіть шматок в горло не лізе,-відмовляється Ксенія.

-Ей, не варто голодувати. Малюку це зовсім не на користь,-наводжу найбільший аргумент.

При цьому, роблю суворий вигляд.

-Добре,заради нього готова на все,-усміхаючись відповідає Ксеня.

-Я миттю,-йду швидко з кімнати і прямую на кухню.

Там кипить робота. І не дивно, весілля заплановане з розмахом,але в не дуже великому колі людей. Святослав подбав про це.

Я набираю трохи закусок,а ще солоденького. Ксеня зараз майже ним і харчується.

Повертаюся назад до неї,але не втримуюся і беру еклер з тарілки. Сама ж голодна,а ці тістечка я обожнюю..

Але тільки відкусивши шматок я зрозуміла, що на мене хтось дивиться. Я роззираюся на різні боки і впускаю тарілку..

Пам'ятайте,як я розповідала про випадкові зустрічі з колишніми. А ще те, що вони обов'язково будуть незграбні.

Так ось це і сталося. Я хоч і шикарно виглядаю,але з тарілкою в руках і з еклером у роті,моя привабливість трохи мрякне.

Чи це тільки для мене,бо його погляд говорить зовсім про інше. Оскільки,в Артура темніють очі....

Але мені до цього байдуже,бо в голові лише одна думка. Однісінька..

Якого він тут робить? Знову,в будинку родини Поводських,на весіллі мого брата. Він серйозно припхався сюди після того,що зробив зі мною.

Після тонни тонн брехні..він наважився сюди прийти. Більше того, подивитися в мої вічі.

Я зараз, мабуть,не підберу слів, навіть жодного, щоб описати те, що відбувається в мене всередині.

Я була,наче сплячий вулкан. Який тільки зовні здається спокійним,але я в будь-який момент могла вибухнути.

Мені б вистачило розуму кинутися до нього і дати ляпаса. А потім ще..і ще..

Краще прямо оцією мискою, щоб на друзки об його голову. Далі викотити цього покидька з нашого будинку,як непотріб.

Одним словом,ви розумієте наскільки я розвалилася. В той момент навіть здавалося, що вся кров закипіла.

Я відчувала,як пульсували мої вени. Адреналін настільки піднявся,що я могла вкласти його однією лівою.

Мені була неприємна одна лише згадка про нього..мої сльози і ті нещасні декілька днів,які ми провели разом..

Гидко... знову з'явився до біса неприємний смак у роті. Я зрозуміла, що марно втрачаю час.

Оскільки,контролювала себе лише через весілля брата. 

Бляха..як я тільки могла подумати про нього. Якого я лягла з ним в ліжко..але нічого.

Як ні в чому не бувало продовжую йти до кімнати,де мене чекає наречена. У якої відповідальний день,а вона там сидить голодна.

При цьому,ще й вагітна. Що не кажіть,а той придурок винний у всіх нещастях. Я гордо йшла і сподівалася,що він все зрозуміє.

Що поступить хоч один раз, просто по-людськи. Що в цю ж секунду зникне з цієї кімнати,а далі будинку і нарешті мого життя.

Як він тільки додумався приїхати сюди. Як посмів після всього переступити поріг.

Мабуть, даремно я не розповіла брату про його партнера. Може через це той недоумок підготує неприємний сюрприз і моєму братові.

О..ні..яка ж я дурепа. Хвилювалася за себе і зовсім не подумала про свого брата, який теж може постраждати.

І вже цього разу через мою гордість. Все,я вирішила, що все розповім.

Правда, після весілля і медового місяця. Оскільки, цього я не хочу зіпсувати.

Проте, день мені таки зіпсовано. Бо я відчуваю,як мене наздоганяють.

Навіть вигукують ім'я:

-Єво..

Як він тільки посмів...