Читати книгу - "Вітчим для падчерки, Віта Кросс"

 - А я тобі подобаюся, Еллі? - запитав на вухо.

 - Ну ... ти ніби хороший хлопець. Ми майже не знайомі, щоб я могла сказати точніше, - відповіла чесно.

 - Значить, будемо це виправляти. Тому що я налаштований серйозно.

 Подарувавши мені ще одну посмішку, від якої у більшості дівчат би вже злетіли трусики, хлопець вибачився і сказав, що повернеться через хвилинку. Схоже йому хтось дзвонив. Він витягнув телефон і затиснувши вухо, попрямував до дверей.

Окееей, добре. Начебто як він не виглядає настирливим. Та й дурнем теж, тому має сенс спробувати дати йому шанс?

 - Ну ти і стерво, сестричко, - позаду пролунав в'їдливий голос Дженні, змушуючи мене різко розвернутися.

Розгнівані очі буквально розчленовували мене на частини.

 - Про що ти? - не зрозуміла я, інстинктивно відступаючи назад.

 - Ти в курсі, не корч із себе дурепу. Вкрала у мене хлопця і кліпаєш невинно очима. Мала б сором зажиматися з ним прямо на моїх очах. Спеціально, так? - шипіла сестра, наближаючись до мене все ближче і ближче.

 - Я не зустрічаюся з Ноа, Дженні. Ми просто знайомі. Він запросив мене на танець і все, - я намагалася не нервувати, тримати себе в руках. Навколо купа народу, не зробить же вона мені щось при всіх. Напевно ...

 - Не бреши мені, погань! Я бачила як він вранці з тобою перед універом спілкувався кілька днів тому. Це тоді ти його спокусила, коли він у нас вдома був, так? Признавайся!

 - Нікого я не спокушала, прокинься! Навіщо він мені потрібен?  

 - Тому, що у тебе хлопця не було вже більше року. Скучила за чоловічою увагою! А тут такий красень прямо під боком. Чому б не вкрасти у сестри? Ненавиджу тебе, Еллі!

І тут відбувається те, чого я не очікувала. Дженні хапає миску з пуншем, піднімає її і виливає мені прямо на голову.

Я перестаю дихати, заплющивши очі, поки рідина стікає по очах і обдає холодом плечі і груди, стікаючи під плаття. Відчуваю, як всередині наростає образа і погрожує виплеснутися річками сліз. Навколо розгорається сміх присутніх, віддаючись глибоко в серце.

 - Дженні, ти в своєму розумі, - здається повернувся Ноа. Мені варто величезних зусиль, щоб витерти очі і відкрити їх. - Ти що твориш?

 - Пішли ви обидва! - верещить сестра і вибігає з дому.

Я повільно обвожу кімнату поглядом, відчуваючи, як по щоках котяться сльози. Деякі знімають мене на телефон, інші просто відверто сміються в обличчя.

 - Еллі, Господи, - Ноа починає знімати з моєї голови і плечей шматочки фруктів, і з жалем заглядає в обличчя, - розійдіться всі і видаліть з телефонів фотки, придурки, - кричить на інших, але мені на них начхати. Правда. Я відчуваю себе спустошеною і розбитою.

Так мене ще ніколи не принижували. Докладаю всіх зусиль, щоб не плакати, але не виходить. Я така слабка. Інша б на моєму місці зчепилася з нею в бійці, а я не можу навіть слова вимовити.

 - Ліззі, чорт забирай, що трапилося? - подруги теж примчали з кухні, з жахом розглядаючи мене, як музейний експонат.

- Це Дженні, - коротко пояснив Ноа, обхоплюючи моє обличчя долонями, - ти в порядку, Еллі?

 - Ось же стерво, - Келлі видирає мене з рук Ноа і притискає до себе, не боючись за те, що забруднить сукню,  - ми помстимося, Ліз, не переживай. Таку малину їй влаштуємо мало не здасться.

 - Так, змеюка пошкодує, що народилася на світ, - підтримує Тейт, кидаючи блискавки поглядом.

Я обережно вибираюся з їх обіймів і стираю тильною стороною долоні сльози.

 - Дякую, дівчатка, я поїду додому. Все ж вечірки це не моє. В який раз переконалася.

 - Я з тобою, - Ноа вчипляється мені в талію рукою і ми йдемо до дверей під загальні знущальні погляди.

Проходячи повз дзеркало я кидаю в нього погляд і тут же відвертаюсь. Попелюшка повернулася до свого колишнього вигляду. З волосся стікає помаранчева рідина, туш розмазалася, тіні потекли, а від чарівної сукні залишився тільки спогад. На грудях та животі величезна пляма, яку точно не вивести ніякими засобами.

Схлип вирвався з горла і сльози знову запекли очі. Напевно, мені судилося завжди сидіти на кухні, як сказала Дженні і навіть не намагатися вирватися в інший світ, тому що він мене просто не приймає.