Читати книгу - "Вітчим для падчерки, Віта Кросс"

Глава 15. Елізабет

- Ліззі, ти виглядаєш як красуня Періс, тільки краще, - Тейт захоплено оглядає результат своєї роботи.

Подруги витратили більше години, чаклуючи над моїм макіяжем і зачіскою, і тепер рідкі пасма лягали на плечі гарними хвилями, а очі нагадували два величезних океани, обрамлені темно-сірими тінями в стилі Смоукі.

 - Дівчата, ви чарівниці, - не повіривши відображенню, я наблизилася до дзеркала.

Звідти на мене дивилася ефектна приваблива блондинка. Одна з тих, хто заробляє мільйони на своїх блогах в інстаграмі. Підтягнутий зад, невеликі, але вміло підкреслені груди, завдяки правильно скроєному ліфу сукні. Думка про те, що містер Мітчелл купив для мене це дороге плаття приємно гріла зсередини і радувала око. Воно дійсно йшло мені, а зараз коли образ був доповнений макіяжем і зачіскою мене  було не впізнати. Промайнула думка, що Кевіну сподобалося б те, як я виглядаю зараз. Мені б хотілося викликати в ньому не тільки почуття «батьківського обов'язку» як він сказав пару днів назад. Хоч це бажання і суперечить правилам, і я навіть не можу обгрунтувати його. Просто хотілося б, щоб він дивився на мене не тільки як на майбутню пасербицю.

Але це неможливо, Ліз, відвела сама себе від думок, нагадуючи про те, що скоро все зміниться і думки з приводу містера Мітчелла потрібно буде закрити в дальню шафу.

 - Ну що, поїхали? Таксі чекає, - Келлі поквапила нас, хапаючи невеликий клатч.

Дівчата виглядали ані краплі не гірше за мене. Обидві в коротких сукнях, і на височенних підборах. Тейт вбралася в наряд кольору ясного неба, а Келлі в яскраво золотистий. Так, на вечірки ми виходимо дуже рідко, тому в ті випадки, коли це все таки відбувається хочеться виглядати на всі сто.  

Будинок Хантера вже здалеку нагадував нічний клуб на відкритому повітрі. Музика орала за квартал, дивно, що ще ніхто не викликав поліцію. Напевно він навіть сусідів покликав, щоб виключити таку можливість.  

Ми увійшли всередину, і ледь тут же не врізалися в двох хлопців, футболістів з університетської команди. Вони несли в руках стаканчики, точно не з молоком.

 - Гей, акуратніше можна? - Келлі штовхнула одного з них в плече, коли той ледь випадково не розлив на неї яскраво червону рідину.

- Оооо, а що це у на за красуні? - подав голос другий громила, без сорому шарячи очима по нашим тілам, - Я не проти з вами познайомитися, дівчата.

 - А вони дуже навіть проти, - звідкись з-за їхніх спин почувся голос Ноа. Я полегшено видихнула. Не вистачало весь вечір бігати від ідіотів, що понапивалися, - йдіть давайте, потусіть хлопці.

Насилу підштовхнувши їх до кухні, Ноа постав перед нами у всій так сказати красі. Келлі і Тейт миттєво почали усміхатися, витягаючи губи в голлівудську усмішку. Вони все ще сподівалися привернути його увагу. Хлопець дійсно мав славу номера один в універі. Йому вдалося прославитися за якийсь тиждень навчання. Іншим подібне не зробити і за кілька років.  

Сьогодні на Ноа була біла футболка і такі ж білі штани. Цікаво, ми навіть одяглися в один і той же колір.

 - Ми з тобою як дві сніжинки, Еллі, - схоже хлопець теж це помітив.

 - Я помітила. Це мої подруги - Келлі і Тейт, - Ноа ввічливо кивнув, - а це Ноа.

 - Оооо, могла б і не говорити, - не бентежачись Тейт простягнула руку для рукостискання. Мені слід було б повчитися у цієї відірви як себе вести. Кожен раз обіцяю собі це і завжди забуваю. Вона взагалі не знає слів «збентеження» і «сором'язливість». Не те, що я. - Приємно познайомитися, Ноа.

 - Мені теж, - оголивши білі зуби, хлопець відважив їй у відповідь усмішку, - ходімо. На кухні є різні коктейлі, а тут в залі миска з алкогольним пуншем.

 - А є що-небудь безалкогольне? - запитала я.

 - Емммм, вода з-під крана, - розсміявшись хлопець взяв мене під лікоть і повів в величезну вітальню, де музика гриміла найголосніше.

Кімната нагадувала міні армагеддон. Парочки на диванах цілувалися, інші танцювали і волали на все горло відомі пісні. Близько одного вікна я помітила свою сестричку як завжди з вірними Даною і Мері. Вони дивилися прямо на нас з Ноа і щось яро обговорювали. Судячи з поглядів це було щось не дуже приємне.

Я озирнулася на всі боки в пошуках подруг, але ті як крізь землю провалилися.

 - Вони на кухню пішли, якщо я правильно почув за колою з ромом.

Яяяясно. Так, це була їхня улюблена суміш.

 - А тобі я приніс пунш.

Хлопець простягнув мені стаканчик з тією ж самою червоною рідиною, що і у футболістів.

 - Спробуй, це смачно.

 Я слухняно пригубила напій і дійсно. Легкий фруктовий смак приємно розтікся по мові.

 - Дійсно смачно, спасибі, Ноа.

  - Ти виглядаєш просто мега круто, Еллі! Треба тобі частіше носити такі сукні.

 - Спасибі, воно красиве, але не дуже зручне. Думаю, якщо буду підніматися в такому сходами в університеті, містер Девідсон, оселиться під сходами.

Гучний сміх Ноа змусив посміхнутися і мене. Містер Девідсон славився слабкістю до жіночої статі, і бувало часто ставив відмінно на іспиті тільки за глибоке декольте.

У вітальні заграла повільна музика і Ноа витягнувши з моїх пальців стаканчик, поставив його на стіл і притягнув до собі за руку:

 - Давай потанцюємо, Еллі.

 Чоловічі руки обплели мою талію і міцно притиснули до себе. Я відчула аромат його трохи солодкуватої туалетної води. Приємно, але знову ж ніякої реакції тіла.

 - Чому ти розлучився з Дженні? - запитала, трохи відсторонюючись. Занадто міцно він мене до себе пригортав. Так не танцюють зі знайомими.

 - Зрозумів, що вона не для мене. Мені більше подобається її сестра, - схилив голову і заглянув мені в очі.

Оу, значить дівчата мали рацію.

 - Я навіть не знаю, що сказати . Нас і порівнювати не можна. Ми з нею такі різні.

 - Ось тому мені сподобалася саме ти.

Чоловіча рука погладила мене по спині і знову притягнула до себе. Я мовчала. Що йому сказати? Напевно, якби хлопець викликав в мені рій мурашок, я б стрибала від щастя, а так хіба що подякувати, але це буде звучати нерозумно.