Читати книгу - "Кохай без правил, Ольга Манілова"

Майстер дотепності явно ухиляється, не бажаючи обговорювати Риту.

Узагалі Салазаров — розумний мужик, він завжди уникає особистих зустрічей зі мною, бо знає, що його голова не настільки дубова. Розуміє ж, що голова може й розколотися, якщо я почую про нововведення персонально з його вуст.

Щоб остаточно прокашлятися, Салазаров витрачає чимало часу. Мабуть, повітря після посадки вертольота не таке елітне.

— А тепер слухай мене реально уважно, — він повністю змінює тон, і я хижо посміхаюся, бо нарешті ми розмовляємо серйозно. — Помічниця реабілітолога перебуває на своєму місці, і немає більш підходящої людини, ніж вона. Вона, — навмисно нудотно вимовляє він це слово, — здатна потурбуватися про те, щоб дехто не став як Вершник Без Голови, тільки у твоєму випадку — Хокеїст Без Мізків... І знаєш що ще гівнюк: дивись, не проґав це, Резник. Подорослішай уже, це спортивний клуб із капіталом невеликої країни, а не клуб подовженого дня в дитячому садку.

— Усе сказав?

Я не можу перестати посміхатися, бо я впав у дивний стан, коли він знову заговорив про неї. Мені навіть байдуже, що саме він говорить, я доберуся до нього коли-небудь і тоді Салазаров перетвориться на Ділка Без Горла.

Ні, вона не буде з ним.

Я перш зруйную "Скалозубів", ніж дозволю цьому тривати.

— Ні, — відрізає він. — І передай те саме Маргариті. Пора вам дорослішати, кошенята. Вам обом.

— Ще хоч один натяк на самоуправство або рішення "згори", — кажу я рівним тоном, і він проникливо затихає, — і до кінця сезону я не залишу й крижинки від ліги "Перших". Доведеться зробити з тебе калюжу, Данило, щоб тим, хто вижив, було де обкатувати лід. І знаєш що? Мені буде начхати на контракт.

Він, сука, відключається, а я даю собі пару секунд перед тим, як відштовхнутися від столу і вийти з кабінету.

❤️❤️❤️

❤️❤️❤️

Шановні читачі, за декілька годин буде ще один розділ 😉