Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

- Я не знаю чому вони вирішили мені допомогти. Мабуть серед них виявилася добра людина.

- Ви як і раніше стверджуєте, що не зустрічалися з дівчиною на ім'я Еннжіна?

- Так, я продовжую це стверджувати.

- На цьому ми закінчимо серію допитів. Ви можете бути вільні та повернутися до виконання військової служби. Щоправда, з деякими внесеннями до особової справи, на якій з цього моменту буде стояти жовтий гриф «виправний термін», - піднімаючись зі свого місця, промовив офіцер розвідки.

Покинувши бункер, цей самий офіцер викликав до себе командира загону «Чорний вихор». Цей загін був створений з кращих переслідувачів. Вони знали межі Імперії як свої п'ять пальців, вони були оснащені надшвидкісними кораблями «невидимками», за переміщенням яких неможливо було встежити, бо їх не можна було відрізнити від тіні, за що вони й отримали назву «Чорний вихор». Якщо їм давали наводку - вони могли вистежити будь-кого і де завгодно. Щоб підкреслити свою особливість команда «Чорного вихору» мала свою відмінну уніформу чорного кольору, поверх якої завжди були надіті незмінні довгі чорні плащі.

- До офіцера Боша потрібно приставити спостерігача. У мене є підстави вважати, що він бреше. Необхідно упевнитися в його зв'язках з піратами. Буде чудово, якщо він виведе нас на них. Виконуйте наказ!

Ілай, як йому й було наказано, повернувся на службу, на військову базу «Аватар-2», де першим та єдиний привітним обличчям виявився Бун.

- Хріново виглядаєш!

- Зате живий. Бачиш різницю? Привіт, друже, - втомлено кинув виснажений Ілай.

- Допитували? - незважаючи на свою зарозумілу натуру, погляд Буна був дійсно співчуваючим.

Ілай невесело кивнув.

- Мене теж. Правда, не так жорстко як тебе, але теж поставили кілька каверзних питань. Але по суті, що я можу знати? Ти міг собі уявити, що це чарівне створіння виявиться піраткою?! - обурено вигукнув Бун.

- Ні, не міг. Послухай, Буне, мене замучили сотнями питань, витрусили з мене душу і всі мізки, прошу, хоч ти не лізь. І ще, якщо ти маєш намір якось висловлюватися про Енн, пам'ятай – вона моя дружина. - Ілай приліг на ліжко й заплющив очі.

Подив та розгубленість на обличчі Буна змінилися на іронічну посмішку:

- Все-таки вона тебе зачепила. ... Тільки ось на рахунок дружини, я сумніваюся. Вона поза законом, вона злочинниця, юридично ваш договір розірвано.

- А мені плювати. Вона ... врятувала мені життя. А тепер дай поспати! - виходячи з себе, через силу вимовляючи кожне слово, буркнув Ілай.

Наступного дня Бун кидав на нього довгі пронизливі погляди протягом всієї підготовки до вильоту, поки у Ілая не здали нерви і він досить різким тоном, порушив мовчазний терор свого друга:

- Що ти від мене ще хочеш почути?! Я більше нічого не пам'ятаю, не знаю і не хочу говорити на цю тему! Зрозуміло?

- Гляньте, не перегорів. Рівень гормону гніву у тебе явно зашкалює! Адже я все ж таки твій друг, міг би й розповісти.

- І ось тому я нічого не буду тобі говорити. Заради твого ж блага, Буне. Давай залишимо цю тему раз і назавжди. Домовилися? Якщо ти мені дійсно друг?

- Та ну тебе! ... Проїхали. - Бун відвів в сторону ображений погляд своїх зелених очей. - Може, тоді ти хочеш почути про мої успіхи в репродуктивній програмі? Я вибрав собі дівчину.

- Вибач, друже. Давай іншим разом, немає настрою слухати про це. Якщо хочеш зі мною поговорити – поговори про завдання.

Бун зміряв його уважним поглядом й роздратовано похитав головою.

Це був черговий патрульний виліт до межі. І тільки сидячи в пілотському кріслі свого «томагавка», Ілай зміг увімкнути веб-флеш, який йому вдалося приховати від розвідки. Місце, в якому зараз перебувала Енн, сильно насторожило його. Ілай насупився, дивлячись на зоряну карту заданого квадрата, раптово змінивши свій курс, відчуваючи, що з його коханою сталася біда.