Читати книгу - "Тіні над Латорицею"

— Обшук провели?

— Оце найцікавіше, товаришу підполковник. На горищі будинку виявлено черевики сорок четвертого розміру. Певно, Кравціва. Он як!.. У комірці, в хаті, знайшли піджак зеленого кольору з бурими плямами, схожими на засохлу кров. Речі віддано на експертизу.

— Що ж, Василю Івановичу, оголосимо розшук. Всесоюзний. Як гадаєте?

— Думаю — треба. Вони того варті.

— Порадимось іще з товаришами… Давайте вирішимо це завтра вранці, на оперативній нараді. А перед нарадою обміркуємо вдвох те, що на ранок нового з'явиться… Я прийду у відділення о сьомій.

Вони попрощалися, і Коваль повернувся до столу. Прочитав на аркуші свій напис: «Пограбування», — трохи нижче приписав: «Кравців і Самсонов». Потім закреслив і написав: «Довгий і Клоун».

Він залишив саме прізвиська, а не прізвища, бо вони дають точнішу характеристику людині, а крім того, своєю незвичайністю збуджують фантазію, з ними легше уявити противника і навіть цікавіше.

Солідний підполковник Коваль, людина цілеспрямована і строга, залишався в душі, — у цьому він і собі ніколи не признався б, — юнаком, закоханим у пригоди і таємниці. Навіть коли вони ускладнювали його життя. Це допомагало його нелегкій роботі завжди залишатися улюбленою справою. Незвичайне притягує до себе, гіпнотизує.

Коваль зручніше вмостився у кріслі і заходився біля свого графіка.

Минав час. Потроху аркуш паперу вкривався чорними і кольоровими позначками і написами, великими знаками запитання та оклику, рамками та стрілами.

Зрештою визначилися колонки. Вгорі було написано великими літерами:

ПОГРАБУВАННЯ

Довгий і Клоун

—

1. Через паркан лізли двоє.

2. Несподіваний від'їзд у день після вбивства (свідчення касира; два квитки до Києва; свідчення господині квартири).

3. Дві судимості Довгого.

4. Невідомі джерела існування (Довгий і Клоун — одна компанія), Клоун — п'яничка…

+

1. Немає прямих доказів.

?

1. Кому належать китайські кеди? Зріст Довгого –44-й розмір черевиків (сліди).

У цьому ще не до кінця заповненому графіку все, що було проти Кравціва і його приятеля, вписувалося у колонку із знаком мінус, все, що було за них, проти їхньої участі у пограбуванні та вбивстві родини Іллеш, записувалося у другу колонку — плюс. А те, що викликало сумнів, вимагало перевірки й уточнення, позначалося знаком запитання.

У той момент, коли Дмитро Іванович заповнював останню графу, знову подзвонив капітан Вегер і повідомив, що знайдено свідків. Юнак і дівчина, які стояли тієї ночі на розі Староминаївської і безіменного провулка, заявили, що бачили якихось людей у кінці вулиці близько першої години ночі. Силует одного був значно вищим від другого!

— Проте у свідченнях є розбіжність, — доповідав капітан далі. — Тільки дівчина, Юля, бачила двох, а хлопець, на ім'я Роман, запевняє, що був один перехожий, який швидко промайнув повз них і подався у кінець Староминаївської. Дівчина пояснює це тим, що її приятель стояв спиною до вулиці і обернувся пізніше. Пояснення здається логічним, хоч і трохи кручене…

Після розмови з капітаном Коваль доповнив свій графік, записавши ці відомості у колонку із знаком мінус.

«Ну, поки що, — вирішив він, — до цього стовпчика писати більше нічого…»

Він замислився, обхопивши голову руками. Багато дав би, щоб довідатись, де вони зараз — цей Довгий і Клоун Що роблять? Чи не тішать себе оманливою думкою про свою безкарність і готують новий злочин? Де пролягла їхня стежка, з чиєю стежкою перехреститься на горе людині, яка й не підозрює нічого?.. І підполковник Коваль подумав: як глибоко зауважував Ленін про те, що головним у боротьбі із злочинністю є не суворість покарання, а невідворотність, неминучість його. Усвідомлення цього і є найвищою формою профілактики, найгуманнішим методом викорінення правопорушень. Розуміючи неминучість викриття і покарання, Довгий і Клоун не підняли б руки на свої жертви. Весь час їх не полишала надія — нехай найменша! — що вони уникнуть правосуддя. Але…

Коваль обірвав свої міркування. Хто дав йому право думати про цього Кравціва і Самсонова як про вбивць?! Поки що у нього є тільки здогадки. Не більше. Версія розсиплеться, якщо, наприклад, Довгий чи Клоун тієї ночі гуляли десь у сусідньому селі… А виїзд? Причин може бути сотні. Однак підсвідомим почуттям Коваль збагнув, що Довгий і Клоун причетні до трагедії на Староминаївській. Але від інтуїції до доказів — шлях бруковано диким камінням сумнівів!

Щодо версії «Пограбування» — все. Зовсім не розробленою залишається версія «Спадщина». Єдині спадкоємці — Шефери, брат Каталін Ернст Шефер та його дружина Агнеса.

Агнеса запевняє, що чоловік її в ніч на шістнадцяте липня був удома. Старий Коповскі твердить протилежне. Отже, алібі у брата Каталін сумнівне.

А сам Коповскі? Судячи з розповіді, у нього є свій неоплачений рахунок до Карла Локкера, а після страти тержерместера партизанами — до його сім'ї. І алібі у Коповскі теж немає. Чи не обмовляє він сусіду, щоб відвести підозру від себе? Мовляв, був уночі вдома, бачив, як Шефер побіг з Двору…

Та невже Коповскі вигадав цю фразу Агнеси Шефер: «Ти цього не зробиш, ти пожалієш мене і дітей!»

Старий сказав, що нічний скандал у домі Шефер спалахнув через якусь жінку. Через яку саме, він не зрозумів. Чи не про вдову Іллеш точилася суперечка між подружжям? Адже Шефери не приховували своєї неприязні до родички за те, що Каталін обділила