read-books.club » Детективи » Коли приходить темрява 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли приходить темрява"

225
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Коли приходить темрява" автора Ксенія Циганчук. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 27 28 29 ... 97
Перейти на сторінку:
й дискотечним димом. Мені неважко було її розкусити.

— Уявляю, який ґвалт вона зчинила…

— Не те слово… Я не стала тобі все те розповідати сьогодні вранці. Не було часу, та й… та й ти мене просто приголомшив своїми новинами. — Вона зітхнула. — Щоразу щось неприємне…

— А з ким же вона ходила? З тими двома?

— Так, до того ж із ними був іще якийсь Олег.

— Ти його не знаєш?

— Не знаю я його, — роздратовано мовила дівчина. Ліза дістала цигарку. Підкурила. Останнім часом я помітив, що вона курить усе більше.

— Дай і мені.

Я обережно підкурив, захищаючи вогонь від вітру. «Треба купити запальничку», — подумалося.

— Ще й десь порізалася. — Ліза хмикнула й незадоволено похитала головою.

— Тобто? — Я випустив із рота дим. Відчувалося, як від цигарки заспокоюються нерви. Повз нас пройшли дві бабці.

— Чого ти на них так підозріло дивишся?

— Та йдуть і слухають, про що ми говоримо. — Мене те роздратувало.

— Ти що, не знаєш цих пліткарок? Люблять послухати, а потім переповідати своїм подружкам… А вони хіба дослухалися? — Ліза потерла підборіддя.

— Нам потрібно бути обережними. Ніколи не знаєш, хто стоїть у тебе за спиною.

Ліза неначе зблідла від моїх слів.

— Не зважай на них, — тільки й промовила вона. — Не хвилюйся, зараз це просто пліткарки, що живуть чужим життям. Їм просто не вистачає подій у своєму бутті.

— Ну, може, і так. А проте я не хочу, щоб нас підслуховували. — Я ще раз подивився жінкам услід.

Зараз вони прогулювалися подвір’ям, про щось розмовляли й, мушу визнати, кидали на нас темні погляди.

— Катя десь поранила руку, — продовжила Ліза. — Досить глибока рана. Видно, що чимсь гострим.

— Ти не запитала чим?

— Та запитала, але вона ще дужче розсердилась і роздратувалася. Тільки-от у мене підозри, що вона була не лише на дискотеці.

— Ніколи не знаєш, що ця дівчина може накоїти. — Я похитав головою й усміхнувся; знову затягнувся цигаркою. — Навіть у школі, пам’ятаю, завжди з кимсь сперечалася. Цікава вона в тебе людина. Загалом цілком спокійна, але часом таких вибриків від неї можна чекати! — Я знову всміхнувся.

— Так. А я як її сестра — та ні, як психолог! — мала б її зрозуміти. Але не можу. Я просто божеволію, коли вона мене не слухає. Гм, цікаво. У школі я постійно працюю з важкими дітьми, а з власною сестрою не маю змоги впоратися. Правду, певно, кажуть: коли маєш справу з чужим, то легше. Якщо зі своїм, емоції починають володіти тобою, а це однозначно шкодить. — Ліза ненадовго замовкла, про щось розмірковуючи. Відтак вирішила все-таки змінити тему. — До речі, Назаре, я поспілкувалася з Малашком і непомітно для нього випитала, що він робив у ніч убивства Заречнюка та Альони.

— Ну? — Я напружився.

— Нічого.

— Що, нічого?

— Він спочатку промовчав, ніби про щось задумався. А потім сказав, що весь той час був удома.

— Тобто алібі в нього немає?

— Виходить, що так. — Ліза дістала другу цигарку. — Окрім того, я розвідала, що він робив цієї ночі. Цієї ночі він теж був удома. Живе Малашко сам. Отже, ніхто його алібі підтвердити не може.

— Він нічого не запідозрив, коли ти в нього це все запитувала? Адже, якщо він і є вбивцею, це може мати небезпечні наслідки.

— Та ні, наче нічого. Він трохи спохмурнів. Як завжди, у принципі. Подумав, до речі, перед тим, як відповісти. І все, більше нічого підозрілого не помітила.

— Дай іще одну цигарку. — Я вже теж докурив першу. Підкурив нову. — Я б його все-таки не відкидав із рахунків. Хай там як, а в нього був мотив для вбивства Заречнюка.

— Узагалі не факт, що Заречнюк шантажував саме його.

— Так, але надто вже добре все сходиться.

— Ну, тут ти правий. Знаєш, Назаре, у цій справі я вже ладна підозрювати будь-кого. — Вона видихнула клубок диму.


***

«Чорт забирай!» — подумалося мені. Цей момент я тоді зовсім не завважив. Я вирішив поговорити з Крижем. Вистежив його. Зараз він був удома, а я підіймався сходами до його квартири. Проте я цілковито забув про одну важливу річ: надворі сутеніло, а всі вбивства траплялися з настанням темряви. Це, звісно, дурня, проте від цієї думки мороз пройшовся по спині.

Я затримався в Лізи. День виявився важким. Якщо не згадувати про жахливу ранкову знахідку, то на вечір іще додалася чергова сварка з Катею. Дівчина просто шаленіла від того, що її хотіли відрядити

1 ... 27 28 29 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли приходить темрява», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли приходить темрява"