Читати книгу - "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
його профспілковий представник уже робив деякі контрзаходи в
цій справі, причому КЕХ поводилася напрочуд сприятливо для
нього. Тож Гевлок сподівався, що на момент прибуття «Ізраеля»
у свій рідний порт усе з’ясується і проясниться. Хотілося б йому
вишукати якийсь спосіб, щоб наді слати Вільямсовій рідні листа
з вибаченням. Пояснити б їм, що він хотів тільки скафандра
пошкодити й що йому дуже й дуже шкода, що сталося так, як
сталось. Але представник узяв з нього обіцянку, що він так не
вчинить. Мовляв, хай як справа залагодиться, тоді й вибачишся.
Було й повідомлення від капітана Марвіка із заголовком: ГАДАЮ, Я ЗАБОРГУВАВ ВАМ ВИПИВКУ й пароль до одного з чільних
випусків новин. Гевлок відкрив той випуск.
Центральним образом на екрані, поміж ключових картинок, була якась химерна чудасія. Там «Барбапіккола» переверталася
поволі на своєму прив’язку, розцвітаючи при цьому круглими-круглісінькими
пластиковими
бульбашками,
немовби
видуваючи їх із себе. От ніби квітка віддавала вітрові свої
насінинки.
І
чоловічий
голос,
басовито-лагідний
та
заспокійливий, пояснював цей образ англійщиною з виразним
поясанським акцентом.
— Відзнято новий матеріал про низку приголомшливих
рятувальних операцій на Новій Землі. Те, що ви бачите, є
образами,
які
зафіксував
корабель
«Едвард
Ізраель»
«Королівської Енергетичної Хартії», — картинами масової
евакуації
з
«Барбапікколи»,
безнадійно
пошкодженого
фрахтовика. Пояснюємо для тих, що ще не в курсі цієї історії: усі
три тамтешні кораблі були змушені довший час працювати на
енергетичних запасах своїх акумуляторів, тож на момент цієї
події «Барбапіккола» вже неконтрольовано входила в горішні
верстви атмосфери, й усю її залогу та всіх пасажирів доправлено
на «Ізраель» для медичного огляду й догляду. Рятувальна
операція здійснювалась під керівництвом Дімітрі Гевлока, виконувача обов’язків керівника сек’юриті КЕХ».
Цю картинку змінив його образ: як він звітував корпорації.
Там його чуб стояв сторч, немов відтятий від голови, от ніби він
забажав наслідувати поясанську моду, а голос чомусь звучав так
химерно: пискляво та плаксиво.
— Цю пересадку здійснено за три години. Я хотів би висловити
особливу вдячність капітанові Тулузу Марвіку — за його
незагайну та професійну допомогу, без якої ми б не спромоглися
це здійснити без значних людських утрат.
Випуск закінчився, й Гевлок засміявся. Попросив з’єднати його
з Марвіком, і той рудочубий чоловік майже негайно з’явився на
екрані.
— Отже, наскільки я збагнув, нас не виганяють з роботи, —
сказав йому Гевлок.
— Та ще, хай-но ми повернемося додому, влаштують нам парад
зі стрічками-вінками — якщо таке ще в моді! — запевнив
Марвік. — Наразі якраз момент порушити питання про вищу
платню.
— Про доплату за смертельні ризики, — уточнив Гевлок.
— Ми ж бо герої цього дня, — провадив Марвік. — Хоча їм там
геть невтямки, на що тільки ми тут наражалися. Одну лиш річ
можеш викласти їм так чітко й конкретно, як би тобі хотілось, а
все одно до них не доходить.
— Та нехай уже, — мовив Гевлок. — Воно їм треба?
Дослідницько-наглядова команда от-от подасть мені новий
список їхніх потреб. Як ви гадаєте: чи могли б ми ще щось їм
дати?
— Побачимо, — сказав Марвік. — А як «Росинант» — проведе
нас до Кільця?
— Либонь, що так, — відповів Гевлок. — Я можу це владнати.
— Якби нам їхнє прикриття, то я б іще трохи розчистив наші
комори. Не набагато — але ми могли б скинути їм один із наших
запасних генераторів. Та ще й біомаси дали б, для камбузу.
— Здається, ми от-от вийдемо на вирішення проблеми
вирощування тут урожаїв. Доктореса Окойє казала, буцім таки є
якийсь спосіб перетворювати місцеву флору на щось таке, що
можна обернути ще в щось інше, яке б вони могли їсти. Якось це
пов’язується з праворукими молекулами — з котрими я, на
жаль, не знайомий.
— Ну, то хай щастить їй у цьому, — сказав Марвік. — А чи не
викликає це
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.