Читати книгу - "Спомини"

Львові, Римі, Софії, Чікаґо, Нью-Йорку та інших містах. Під час Другої світової війни деякий час працювала у Кракові над ілюструванням книжок, потім у Німеччині брала участь у виставках, що принесли їй членство в “Freie Künstler Union”. У 1950 р. емігрувала до США, де нав’язала контакти з американським мистецьким світом, виконувала портрети, писала поезію, перекладала українською твори світової літератури.(обратно) 350

Юліян Романчук (1842–1932) — визначний політичний та громадський діяч, політичний провідник галицьких українців, педагог, письменник і журналіст. Родом з Крилоса, закінчив Львівський університет, у 1891–1897 та 1901–1918 pp. був послом до австрійського парламенту (у 1907–1910, 1916–1917 pp. — голова Української парламентської репрезентації, з 1910 — віце-голова парламенту). У 1920-х роках очолював “Раду сеньйорів”, що скликалася для політичних консультацій.

(обратно) 351

Папа Григорій VII Гільдебранд (італ. Ildebrando, 1020/1025-1085) — папа Римський у 1073–1085 pp., розпочав радикальну реформу в Католицькій Церкві, однією із складових якої було запровадження целібату серед духовенства.

(обратно) 352

Йосафат (Йосиф) Коциловський (1876–1947) — василіянин, єпископ Перемиський, родом з Лемківщини (с. Пакошівка біля Сяніка). У 1895–1898 pp. навчався на юридичному факультеті Львівського університету, згодом закінчив однорічну школу офіцерів запасу у Відні і кілька місяців був на військовій службі. У 1901 р. вступив до Руської колегії в Римі і розпочав семінарійну формацію. Богословську освіту здобував в університеті св. Томи (Angelicum) у Римі, де захистив докторати з філософії (1903) та богослов’я (1907). У 1907 р. висвячений на священика єпископом Костянтином Чеховичем. У 1911 р. вступив до монастиря отців-василіян, викладав богослов’я у монастирі в Лаврові, в духовній семінарії у Станиславові, був віце-ректором Станиславівської семінарії та тимчасовим ректором Богословської академії в Моравії (1914–1916). У 1917 р. призначений єпископом Перемиської єпархії. У міжвоєнний період заснував семінарію в Перемишлі, клопотався про розвиток монаших чинів та пожвавлення місій. Після Другої світової війни 21 вересня 1945 р. був заарештований польською службою безпеки, але 24 січня 1946 р. звільнений і перевезений назад до Перемишля. 26 червня 1946 р. знову заарештований і вивезений до СРСР. Помер у таборі для інвалідів у с. Чапаївка під Києвом 17 листопада 1947 р. Його тлінні останки кілька разів перезахоронювали: у 1977 р. їх перевезли з Києва на Янівський цвинтар у Львові, згодом до Стрия, тоді в с. Яблунівка. Тепер вони знаходяться у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці у Стрию. 27 червня 2001 р. папа Іван Павло II проголосив владику Коциловського блаженним. Про нього див.: Володимир Бадяк. Наш Владика. Життя і посмертні митарства блаженного єпископа Йосафата Коциловського. Львів 2002.

(обратно) 353

Сецесії (з лат. secessio) — акт виходу, залишення певної установи групою її членів (наприклад, сецесія українських послів з Галицького сейму в 1901 p., українських студентів із Львівського університету у 1901–1902 pp., семінаристів із Станіславівської семінарії у 1922 p.).

(обратно) 354

Це було навесні 1926 р. під час поїздки Йосифа Сліпого до Риму (21 квітня — 29 травня).

(обратно) 355

Кардинал Амлето Джованні Чіконьяні (Amleto Giovanni Cicognani, 1883–1973) — ватиканський куріяльний чиновник, брат кардинала Ґаетано Чіконьяні, з 1933 — титулярний архиєпископ Лаодікеї Фригійської, у 1933–1958 — апостольський делегат у США, у 1959–1961 — секретар Східної конгрегації, у 1961–1969 — голова Державного секретаріяту, з 15 грудня 1958 — кардинал-священик церкви св. Климента, з 23 травня 1962 — кардинал-єпископ Фраскаті, а з 24 березня 1973 — кардинал-єпископ Остії та декан Священної колегії кардиналів. Помер у Ватикані 17 грудня 1973 р.

(обратно) 356

Павло Ґойдич (1888–1960) — апостольський адміністратор (з 1926), а згодом єпископ Пряшівської єпархії (1943–1960). Детальніше про нього див. прим. 31 до “Меморіялів” Йосифа Сліпого [у електронній версії — прим. 862. — Прим. верстальника]. Ймовірно, Йосиф Сліпий мав нагоду розмовляти з Павлом Ґойдичем під час з’їзду українських єпископів у Львові 29 листопада — 4 грудня 1928 р. Тоді, під час з’їзду, єпископи почергово відвідували семінарію і служили там Літургію для семінаристів. 1 грудня 1928 р. відвідав семінарію та відслужив там Літургію також і владика Павло Гойдич. Згодом Йосиф Сліпий зустрічався з ним на Велеградському з’їзді 1934 p., в якому вони обоє брали участь.

(обратно) 357

Петро Ґебей (1864–1931) — єпископ Мукачівський у 1924–1931 pp. Родом із с. Кальник Березького комітату, закінчив гімназію в Ужгороді, вивчав богослов’я в Будапешті. Висвячений у 1889 p., був префектом семінарії та професором церковного права й історії, катехитом при Ужгородській гімназії, з 1912 — канонік і парох катедрального храму, з 1922 — генеральний вікарій і прелат. З серпня 1924 р. за рекомендацією апостольського нунція в Празі Франческо Мармаджі та за погодженням із чехословацьким урядом папа Пій XI номінував Петра Ґебея єпископом Мукачівським замість висланого з Чехословаччини промадярського єпископа Антона Паппа. Хіротонія відбулася під час Велеградського унійного конгресу 3 серпня 1924 р. у присутності апостольського нунція Мармаджі. За роки свого єпископства Ґебею вдалося до певної міри зупинити поширення православ’я на Закарпатті. Помер в Ужгороді 26 червня 1931 р.

(обратно) 358

10 лютого 1925 р. між Польщею та Апостольським Престолом був підписаний конкордат, ратифікований польським сеймом 23 квітня 1925 р. Він врегулював становище Католицької Церкви в Польщі і приніс багато користи для УГКЦ. Зокрема, конкордат зрівняв у правах усі католицькі обряди, забезпечив Церкву від втручання влади в її внутрішнє життя, дав греко-католицькій єрархії право вільно розпоряджатися церковним майном, практично знівелював вплив держави на призначення єпископів. Щоправда, на вимогу польської влади конкордат обмежував діяльність УГКЦ трьома галицькими єпархіями. Терени колишніх унійних єпархій на Волині, Холмщині та Поліссі були вилучені з-під юрисдикції Галицьких митрополитів, і місію серед православних на цих теренах провадили римо-католицькі єпископи. Повний текст конкордату в перекладі українською див.: Нива 20 (1925) 124–132; або окремою відбиткою: Александер Бачинський.