Читати книгу - "Пас до серця, Sallattik"

Сьогодні тренування на після обіду. Я іще встигала сходить на пари і даже сходить додому переодягнутися. На парах я все розповіла Емілі про вчорашній вечір і вона сиділа в шоках.
– Значить я не даремно від'їздила по справах, так би я вам помішала помириться – сказала вона із єхидною посмішкою.
– Ну можливо і так, до речі про тебе питав вчора Томас – кажу їй і усміхаюсь.
– Ем.. ну ми трошки подружились – каже вона відводячи погляд у сторону.
– Я бачу яка у вас дружба, але ладно, ти сьогодні будеш на тренуванні? – питаю її щоб вона трошки розслабилась.
– Так, але я не зможу тебе відвезти – каже вона.
– Та нічого, таксі замовлю – і ми почали слухати пару. Після всих пар я пішла додому перевдягатись. Поки йшла замовила таксі, думаю за декілька хвилин я справлюсь.

Забігла до квартири бистренько перевдягнулась забрала сумку і вийшла із квартири. Виходжу із під'їзду і бачу що моє таксі від'їжджає а на його місці стоїть байк. Це був Раян. Щось приємне всередині залоскотало.
– Куди моє таксі поїхало, і що ти тут робиш? – питаю я замість привітання.
– Взагалі то привіт Принцеса, я заплатив за твоє таксі воно поїхало а тебе відвезу я – каже він і підходить до мене.
– Не потрібно було – кажу я і махаю головою.
– Ти не рада мене бачити Принцеса? – підіймає брову і це такий милий жест.
– Ну не знаю – кажу йому і відводжу погляд, я хотіла трохи його побісить.
–У сенсі ти не знаєш? – каже він і підходить до мене в притик, бере мене за талію піднімає та крутить  і цілує. Я відповідаю йому на поцілунок. 
– Ладно ти мене розкусив –  шепочу йому на вухо, я бачу як його шкіра вкрилась сиротами. І мене це потішило що його тіло так реагує на мене. Я залізла із нього він іще раз мене поцілував і дав мені шлем.

Я спробувала надягти його сама і в мене почти вийшло, та  Раян підійшов і поправив. Ми сіли і двинулись до спортзалу. Коли приїхали то зайшли разом в приміщення і розділились щоб підти у роздягальні і перевдягтись. Я зайшла у роздягальню але там нікого не було, напевно ми трошки запізнились але то не важно.

Я вже вдягала наколінники як зайшла у роздягальню Еліза. Її очі стали круглими коли вона мене побачила. Але не стала тікать. 
– Привіт – невпевнено сказала вона і підійшла до своєї сумки.
– Важко в очі дивитись?– питаю я у неї.
– Ти це про що?– каже вона і повернулась до мене.
– Та ну я думала ми подруги, а ти мене кинула – кажу я їй і дивлюсь на нігті, ніби шось зними не так.
– Я тебе не кидала – підвищує на мене голос.
– Та ну. Правда? А нащо ж ти тоді сказала що Ніка і Раян поцілувалися? Вона про це тебе попросила? Щож вона тобі таке дала щоб ти погодилась? Або як вона тобі пригрозила? Але я не буду тебе трогать, бумеранг ніхто не відмінив тому тобі вернеться – кажу і зупиняюсь щоб перепочити – так що ж вона тобі таке сказала?
– Вона сказала шо коли стане капітаном мене не буде трогать і взагалі я буду її права рука – почала нервово хрускати пальцями.
– Ну нехай попробує мене звідси вигнать – кажу їй і виходжу із роздягальні там я помітила Раяна який чекав на мене – ти мене чекаєш? – кажу йому усміхаючись.
– А кого іще? – каже і бере мене за руку і ми йдемо разом у спортзал. Мені начхати що нас побачать разом, нехай та стерва побачить що він мій і не лізе до нього у спробах його повернути.

Як тільки ми зайшли всі погляди були спрямовані на нас. Вся команда хлопців за усміхались і подали голос. Дівчата крім Ніки почали пригать і хлопать. Я за усміхалась і ми пройшли до них.

Ніки обличчя виражало злість, лють, вона вже була готова стрибнуть на мене і видерти все моє волосся. Тут виходить тренер із свого кабінету і йде до нас.
– Доброго дня всим, давайте беріть м'ячі і йдіть пасуватись. Скоро повинні прийти новини коли нам відправлятись на змагання – у мене всередині перевернулось. Я не готова. Але там теж треба виграть. Тому будемо тренуватись.

Всі почали йти по м'ячі і повз мене проходить Ніка.

Після закінчення тренування ми із Раяном поїхали до мене додому там він мене висадив.
– Не хочеш піти до мене? – у цих словах не було якогось підтексту, я хотіла із ним провести тільки більше часу, ми тільки бачимось на тренуваннях і інколи по вечорах.
– Якщо принцеса вільна сьогодні то звичайно я завітаю до неї у башню – я усміхнулась, він встав із мотоцикла і ми пішли разом за ручку до мене в квартиру.

– Що будемо робить? – питає він у мене.
– Думала подивитись фільм і заказать чогось поїсти – сказала я, роззуваючись і кидаючи сумку – я дуже голодна.
– Я із тобою згоден, ну тоді я зараз закажу – він дістав телефон і почав дзвонить у піцерію – Добрий вечір, хочу замовити 3 піци і 2 коли, так, дякую – і він скинув трубку – о і все готово.
– Це чудово, пішли вибирать фільм – і ми пішли вибирать фільм. Ми зупинились на якомусь бойовику, я не хотіла дивитись якусь сопливу романтику, знала що йому це не подобається та і від бойовика я не відмовлюся і ми почали дивитись а через 10 хвилин прибула наша піца.

Ми почали їсти і разом обговорювати події фільму так ми провели весь останній час, обіймаючись інколи цілуючись. Мені було затишно із ним, я розуміла що це справжнє кохання.

Я задумалась, як же все-таки інколи доля із нас знущається, єхидно і даже інколи грубо. Але в кінці то кінців всеодно дозволяє нам почуватися комфортно і щасливо. От і над нами теж познущалась доля але ми все ж таки щасливі і закохані.

Ось і прийшов кінець цієї історії. Напочатку я просто була закохана і не могла перестати її писати але всьому приходить кінець. Я хотіла б її продовжить але у мене просто не було натхнення, у мене даже були ідеї але я просто не змогла. Але у мене є нові ідеї для іншої історії, та я не знаю чи зможу я втілити їх у реальність, я понадіюсь що набирусь сил і зможу. Та не все заразом, потрібний свій час, я буду старатись почати зараз писать історію але не факт що вона вийде блищим часом. Але я хочу сказати вам дякую що ви читали цю історію, мені приємно що комусь подобається те що у мене в голові появляється. Звучить смішно але воно так і є. Ця історію прийшла просто із одної частини а мені просто захотілось цю частину розвинути. Добре, до наступної нашої зустрічі, всих обіймаю і бережіть себе🙏💫💞