Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Мені допомогли відновити спогади того фатального дня.
Дядько здригнувся.
— Він говорив, що хоче використати мене, щоб знищити верхню площину.
— Ти народилася трохи іншою, ніж хлопчаки. Але він думав, що зможе вкласти в твою голову і суть — зло. Адже темрява вже тоді поневолила його, і вона вела його.
— І що йому завадила це зробити пізніше?
Дядько усміхнувся.
— Ну не дарма в тебе відьми у родичах. У твого батька прабабуся відьма. У твоєї матері прабабуся відьма. Віддавати тебе ніхто не хотів, та й кому тут було передати кровинку? Відчували, що не зможемо. Загалом відьми, — дядько хитро посміхнувся. — Відьми так хитро поворожили, що він тебе до твого двадцяти п'ятиріччя не бачив. А потім уже й пізно було. Але, це він не бачив. А от тьма капості по дрібниці робила, на більше захист не давала. Того тебе так і третирували діти і вбити намагалися. Вона відчувала, що якщо ти не станеш її рабом, то зможеш знищити. Для початку в собі. Потім зможеш наводити вартових на ті місця, де вона є. Ти не дивись, що твої брати чорняві. Хтось же має наводити порядок у середній площині. Просто кожен із вас на своєму місці. Нас же не коробить від вашого янгольського сусідства.
Алекс тільки зараз на це звернув увагу і доторкнувся до Гілберта за плече. Брат просто взяв його долоню і потиснув.
— Образиш сестру пір'я вирву.
— Крила взагалі-то енергетичні.
— Не важливо. Вирву в будь якому вигляді.
Я просто підійшла й обійняла старшого брата.
— Моє маленьке янголятко, — сказав ніжно Гілберт.
Коли залишилися наодинці з Алексом, запитала в нього:
— А як у тебе крила з'явилися і коли? І я була правда про ще дві площини?
Він розсміявся і посадив мене на диван, закутавши пледом.
— Крила можуть з'явитися по різному або людина спокійно рік за роком іде до цієї події й уже народжується з їхніми зачатками, і поступово вони прокльовуються й розкриваються. То тут тоді тільки посилені тренування з наставником. Моїм наставником як ти зрозуміла був Луї. Або ж крила з'являються після безлічі подій, у які людину занурюють і їй доводиться робити вибір на користь світла. Притому такий упевнений прямий вибір.
— Про вмочують, це ти добре сказав. Занурюють із головою. Площини?
— Частково ти маєш рацію. Тільки ці площини вони інші і напевно їх більше. Вони не матеріальні. Як демони в одержимих не можуть у нашому світі існувати без носія — бо вони інші, і щоб закріпитися і діяти в цьому світі їм потрібні носії.
— А перекрити їм шлях у наші площини можливо?
— На пряму ні.
— А що ж далі робити?
— Переїжджати до мене.
— Що? Навіщо? Поясни!
— Як навіщо? Тому що я люблю тебе!
Сказав це так, немов це само собою зрозуміле. І дивиться так вичікувально на мене. А я тільки й змогла, що дивитися і моргати. Алекс посміхнувся моїй реакції і просто поцілував ніжно. Не став вимагати від мене відповіді.
— Просто скажи, якщо ти проти переїжджати.
— Я не проти, — сказала сипло, — а що робити з цією квартирою?
— Я подбаю про все. Просто викликається відповідальний за державні квартири. І він перевіряє, що все з техніки й меблів залишають, усе що було під час заїзду. Текстиль теж бажано залишити. Ти ще надто ослаблена, тобі потрібно відпочивати.
Олексій сам збирав усі речі. А мене змушував лежати і відновлюватися. Я трохи спостерігала за ним і засинала. Бо коли ввечері прийдуть дітки, буде не до відпочинку. Малюкам потрібна увага.
Уже коли прийшов перевіряльник, я почувалася майже добре. І змогла замислитися, власне, куди ми переїжджаємо.
— Алекс, а в тебе квартира?
— Будинки, двоповерховий. Я сам живу, а будинок великий.
Чоловік що відповідає за державне житло для нашого управління лише ледь помітно кивнув.
— А де хлопчики будуть там жити?
— Там багато кімнат.
— Спитаю прямо, ти скількома кімнатами користуєшся?
— Спальнею, вітальнею і кухнею, іноді.
— А в решті будинку ти коли востаннє прибирав?
Обидва чоловіки завмерли й переглянулися.
— Якщо ти сподіваєшся, що я приберу, даремно. Навіть у цій квартирі прибирає робот пилосос, коли я на роботі. Навіть підлогу миє. Я максимум раз на тиждень по кутах прибираю те, що він не вимив. А останній тиждень тебе експлуатую. І ще хочу нагадати на вихідних до мене натовп родичів приїде, знову.
— Кімнати мебльовані.
— Вірю, а шар пилу?
— Викличу сьогодні клінінгову компанію.
— Це вони будуть мити і прати пару днів точно. Ось до вихідних і переїдемо.
Держслужбовець вимкнув планшет і суворо подивився на Алекса.
— Що? Про такі деталі я не думав.
Чоловік мовчки простягнув йому візитку клінінгової компанії.
— Зателефонуйте, як остаточно зберетеся.
Варто було йому піти, як зателефонували брати.
— Мала, що якщо ми раніше приїдемо, з ночівлею. Готові спати на підлозі.
— Не потрібно на підлозі. І раніше не вийде. Я переїжджаю днями до Алекса. Він обіцяє будинок прибрати за кілька днів.
— Оу, ви з'їжджаєтеся. Вітаю! Гаразд, тоді будемо в суботу вранці, — сказав Грег.
Закінчивши розмову, подивилася на Алекса. Він теж щойно поговорив із клінінгом.
— Я зараз тоді з'їжджу за дітьми, привезу додому і поїду порядок наводити.
— Краще мене відвези до садка, ми погуляємо.
— Ти ще слабка, — сказав він суворо. — Я привезу дітей, і ви пограєте вдома, не сперечайся. Вони розуміють, що ти ще не можеш гуляти з ними.
Пограли вдома. Я розповіла хлопчикам, що ми переїдемо в будинок, він буде більшим за квартиру і там буде більше місця для ігор. І їм буде зручніше грати з сестрами. Переїхали ми в п'ятницю вдень. Діти на новий будинок дивилися насторожено і від мене далеко не відходили. А спати окремо в іншій кімнаті відмовилися на відріз. Довелося ставити в їхню кімнату крісло, що собі купувала, і спати з ними. Притому Алекса вони виштовхали.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.