Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Алекс, — вийшла до нього, коли малюки заснули.
— Заснули, — він опинився неподалік.
— Так. Я тут подумала, завтра приїде три маленькі відьмочки, у яких магія ще без гальм.
— Щити на будинку і меблях вже є. Ставив не я, але мені дали гарантію, що дитячий вандалізм переживе.
— І скільки гарантія?
— Рік. Я попередив про маленьких рудих хуліганок і що це вони будуть тестувати. Представник хоч і напружився, але попросив сказати, якщо захист витримає менше року.
— Ну з огляду на те, що вони тут тільки гостювати будуть, може й довше.
— Ага, якщо в перший день не знесуть.
Захист вистояв. З приїздом сестер хлопчики розслабилися і вже впевнено носилися будинком і досліджували його. Алекс завбачливо зачинив більшу частину кімнат, щоб менше дітей шукати і менше погром був. На подвір'ї лад теж навели і перед будинком була тепер гарна галявина з короткою травою. Незабаром діти вже там гасали. А дорослі по черзі стежили, щоб вони не вибігли за територію.
Дядько з тіткою і з більша частина братів приїхали тільки на один день і поїхали пізно ввечері. А Гілберт із Маргаритою і доньками залишилися ще на один день. У дні їхнього приїзду намагалася дати їм можливість побути побільше з синами. Але хлопчики чіплялися за мене сильніше, ніж за батьків. Хоча вони їх називали тато й мама. Славко називав, а Сашко поки що мовчав.
— Славко, Сашко підете з татом і мамою на майданчик?
Старша дитина погодилася, а Сашко розплакався і сів на підлогу. Маргарита розгубилася. Становище врятувала старша сестра братів.
— А зі мною підеш?
Дитина перестала плакати й уважно подивилася на сестру. На сестер вони реагували краще, ніж на батьків. Сашко кивнув, припинив плакати і сам встав із підлоги. Мама його вмила, і вони разом пішли.
— Вони тебе більше мамою сприймають, ніж Риту.
— Тому що я з ними весь час. Але вона їхня мама, а не я. Хоча я їх люблю немов вони мої діти і я їх народила.
Алекс мене обійняв і поцілував у маківку.
— Моя мама днями приїде.
— Звучить загрозливо.
Я відсторонилася і подивилася на нього уважно.
— Я тут різко зрозуміла, що мало про тебе знаю. А ти про мене знаєш усе. Потрібно терміново виправляти. Пропоную поки дітей немає поговорити.
— У спальні? — і пограв бровами.
— Обійдешся. І там буде не до розмов.
Я поставила грітися чайник і дістала печиво.
— Скільки тобі років?
Алекс зніяковів.
— Сто буде.
— Нормально, а коли в тебе день народження? А то я жодного разу не чула, щоб тебе вітали. І якось неправильно, що я не знаю, а вже живу в тебе.
— Не накручуй себе. Через місяць, рівно.
— Ага, тобто сьомого числа, десятого місяця. Запам'ятаю. У тебе є брати чи сестри?
— Ні. Мама якось так не вийшла заміж після загибелі батька. Я пішов по його стопах вчитися в академію правопорядку і на службу.
— Як маму звати?
— Тетяна Миколаївна.
— Хм, не скромне запитання скільки їй?
— Сто п'ятдесят. Ліко, я маю де в чому зізнатися.
Я налила окріп у чашки із заваркою і, поставивши чайник на плиту, подивилася на чоловіка.
— Я був одружений.
— І?
— Вона втекла після знайомства з мамою.
— Ти познайомив дружину з мамою після весілля?
— Так. Уже не знаю, що було фінальною крапкою. Але наш союз протримався один місяць. Правда це давно було, трохи більше п'ятдесяти років тому. Але мама, вона любить чіплятися до дрібниць. І потім, я ж не жив ченцем, у мене були жінки. Ти якось занадто спокійно реагуєш.
— До минулого не ревную. Говори-говори, я думаю.
— Загалом усі дівчата зникали після знайомства з мамою.
— Мене складно позбутися, — сказала спокійно. — Сподіваюся, у твоєї мами міцні нерви.
Алекс тихо розсміявся. Підійшов до мене і міцно обійняв.
— Обожнюю тебе!
Поцілувала його. Не могла поки ні чого про свої почуття, хоча він мені давно вже дуже подобається.
— А коли твоя мама приїжджає?
— У середу, ввечері.
— Я ж у понеділок уже виходжу на роботу.
— Так, але поки тільки в офісі перебуваєш. Це розпорядження лікаря, не моя вигадка.
— Добре.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.