Читати книгу - "Читанка для Мануеля, Хуліо Кортасар"

— «Несподіване вимкнення струму, — прочитала французькою Сусанна Моніці та Ролану, — призвело до несамовитої сутички між персоналом виправного закладу і неповнолітніми дівчатами, що останнім часом поводилися надто неспокійно. — Оскар казав про місяць уповні, а ти зараз почуєш офіційне пояснення й заодно помилуйся стилем репортера: — Раптова пітьма спровокувала справжній хаос, одна група дівчат одразу стала тікати й метнулася на кухню, щоб спробувати висадити двері й вийти на вулицю. Натомість інші ув’язнені виламали ґрати одного кухонного вікна й вискочили через утворений пролом на пустку, яка тягнеться до 41-ї вулиці. Швидке втручання поліції, — я уявляю собі завзяття поліцаїв, які передбачили певні можливості, — перешкодило масовій утечі, зрештою коштом величезних зусиль пощастило відновити порядок. — Гм. — Тільки-но дізнавшись про події, інспектор Хорхе Шу, начальник регіонального департаменту поліції в Ла-Платі, прибув на місце подій разом із підпорядкованим йому персоналом, а також підкріпленнями з казарми пожежників і комісаріату. — Хлопці як один зголосилися бути добровольцями, додав Патрісіо. Читай далі, Сусанно, ця частина дуже цікава. — Почалася справжня генеральна битва, — а ви знаєте, що таке генеральна битва? — під час якої поліція була змушена докладати мужніх зусиль, щоб відновити порядок, бо дівчата були в украй знервованому стані. — Господи банане, мовив Патрісіо, якого клопоту завдадуть вони через дев’ять місяців черницям у лікарні. Це він про мужні зусилля поліцаїв і пожежників, пояснила Сусанна Моніці й Роланові. — Нарешті, коли начебто відновився спокій, 24 дівчат перевели до осідку жіночої бригади, де їх оглянули лікарі; їх утримували там, аж поки влада вжила належних заходів. — Ніхто ніколи не дізнається, чому репортер ужив прислівник «начебто», але слухайте кінець, це найкраще в цій статті. — Секретар Загальної ради у справах неповнолітніх не надав значення цим подіям, — звісно, дитячі забавки, — зазначивши, що така реакція з боку підлітків, утримуваних у виправному закладі, досить поширена напередодні карнавалу. Натомість начальниця закладу повідомила, що він розрахований на 80 місць, проте насправді в ньому перебуває 196 підлітків, а в найближчі дні чекають ще 56 дівчат. — І, кажу я, паскудство на додачу, або, як каже репортер, — причиною зла стали рекламні оголошення про карнавальні бали, вивішені сусідніми клубами; саме ці оголошення довели утримуваних до нестями. — Дивіться, що таке «третій світ», ви, нащадки Корнеля й Расіна. Ба, мовила Моніка, невже ти думаєш, що в деяких «родинних вогнищах» паризьких передмість ситуація краща, я трохи знаю про це, як мала чотирнадцять років, мої чутливі батько-мати відрядили мене до черниць у невеличкий рай поблизу Страсбурга, бо їм уже набридло заставати мене за читанням Сартра й Камю, ви хоч уявляєте собі аморальність новітніх часів, черниці були бідолашними дурепами, сповненими доброї волі й гидкого смороду, зрештою, як і завжди, вони милися, не скидаючи сорочок, ave Maria, не став незручних запитань, це називають менструацією, але про це не говорять, сестра Ґонорина дасть тобі шмат тканини і скаже, як прикладати його, можливо, це все через повний місяць, як каже Оскар, я пригадую, що було тепло, мене застукали з романом Селіна, закамуфльованим під підручник ботаніка Евільєра й Монтері, мене покарали, як і п’ятьох інших дівчат за не менш поважні провини, на лихо для черниць, ми були дуже популярні серед найменших, але передусім, звичайно, через місяць уповні, бо, як подумати, все сталося так, як у твоїй вирізці, хоча без поліції та пожежників, Мете і Ґертруда зламали замок зали, де нас замкнули, ми вийшли з криками та співами на двір, де росли помаранчі, найменші, що вже мали лежати в ліжках, проскочили повз сестру Марі-Жанну, і от ми всі співаємо, галасуємо і кружляємо поміж помаранчевих дерев, як-от у тому польському кінофільмі, черниці налетіли, мов літаки, що йдуть у піке, хапали нас за коси і одяг, били нас і стали не менш істеричні, ніж ми, малі почали кричати і плакати, проте не хотіли покидати нас, а всі великі раптом спустилися по дереву, що росло коло вікна дортуару на другому поверсі, я ніколи не забуду дерева, обвішаного