Читати книгу - "Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун"

– Невиправна звичка. Обоє страждаємо.

– Сам страждай. А для мене – почесний обов’язок! – гордо змахнув чубом.

– Ага, і дієвий засіб у пошуках пасії.

– Агов, ти там висловлювання підбирай!

– Все-все, як скажеш, – показово підняв руки та вичікувально закліпав, ніби увесь перетворився в слух.

Тільки довго так не протримався. Щойно мова зайшла про неповторний зовнішній вигляд, як натхненну промову вкотре перебили:

– Та-а-ак, – протягнув підозріло. – А тепер уважно прокрути всі спогади в голові й спробуй згадати: а ломака та нічим не нагадувала мітлу?

– Що?

– Добре, поставлю запитання по-іншому. Баночок підозрілих вона в тебе ніяких запхнути не пробувала? З зіллячками там заговореними, з приворотами…

– Що?! Ти зовсім з глузду з’їхав?!

– Ти тут теми не переводь, бо поставлене запитання тебе стосується, – зблиснув зеленими очима. – Просто як інакше закохатись в таке страховидло, я навіть не уявляю!

– Не був би ти моїм другом – побив би за такі слова.

– То мені вже ставити галочку навпроти привороту? – долинуло глузливе.

– Ех, нічого ти не розумієш! – зітхнув із приреченням. – Зараз такий час, що з кожного страшка можна зробити красуню із казки: вишукана сукня, косметика, прикраси… Та якщо вона залишається прекрасною феєю уся побита, в лахміттях і з червоними очима вампіра – оце вже дійсно чарівність!

– Чуєш, а може, все-таки приворот? – була єдина реакція. – Воно хоч лікується!