read-books.club » Історичний любовний роман » За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська 📚 - Українською

Читати книгу - "За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська"

157
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "За вуаллю брехні" автора Юлія Ковалевська. Жанр книги: Історичний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська» була написана автором - Юлія Ковалевська, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Історичний любовний роман".
Поділитися книгою "За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська" в соціальних мережах: 

"За вуаллю брехні" - захоплюючий і напружений роман, який перенесе вас у світ таємниць, зради і маніпуляцій. Юлія Ковалевська, талановита українська письменниця, розповідає історію про жінку, яка опиняється в клубі злочинців і змушена грати подвійну гру.

У цій книзі ви знайдете складні міжособистісні взаємини, несподівані повороти сюжету і глибокі почуття, які змусять вас переживати разом з героїнею її радість і страх. Ковалевська створює яскраві і реалістичні образи, розкриваючи їх внутрішній світ і боротьбу з власними демонами.

Які таємниці і інтриги ховаються в цьому небезпечному світі? Як героїня зможе вижити і знайти вихід з цієї ситуації? Чи зможе вона розплутати павутину брехні і знайти справедливість? Відкрийте для себе відповіді на ці запитання у захопливій книзі "За вуаллю брехні".

Ця книга змусить вас задуматися про складність міжособистісних взаємин і маніпуляції, які можуть трапитися в нашому житті. Підготуйтеся до захоплюючої подорожі у світ Юлії Ковалевської, де правда і брехня переплітаються в складному танці. Дозвольте цій книзі показати, що навіть у найскладніших ситуаціях можна знайти силу і вийти з них переможцем.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 145
Перейти на сторінку:
Глава 1 - І

Вона стала перед дзеркалом, узяла з маленького столику червону стрічку та перев’язала нею своє біляве волосся. Тремтячими руками розгладила невидимі складки на своїй простій криваво-червоній сукні. Підняла голову і заглянула собі в блискучі та стомлені очі, що контрастували з білим, як сніг, обличчям.

Почувся легенький стукіт у вікно, і вона з сумом помітила, що знову йде дощ...

За вікном була справжня буря: вітер виривав з корінням дерева та роздував пожовкле листя, блискавки засліплювали ледь не щохвилини, надзвичайно гучні розкати грому змушували віконниці жалібно брязкотіти, а жителів маєтку щораз смикатись. Але все це не руйнувало особливої атмосфери біля каміну у вітальні, що зігрівав своїм теплом усіх навколо.

Зручно вмостившись, на диванчику сиділо двоє дівчат, в кріслі – господиня будинку, яка читала своїм шовковистим голосом якусь стару книжку, постійно накручуючи на палець хвилясті пасма шоколадного волосся. Вона глянула на панянок і на її ще досі прекрасному молодому обличчі з’явилась ніжна усмішка.

‒ Ессі, ти ж зараз впадеш! ‒ вигукнула вона білявці і та похитнулась, різко випрямилась та розплющила темно-сині очі, що мабуть безодня була яскравішою. Вона солодко позіхнула, потягнулась, наче кішка, витягнувши перед собою тонкі руки, і, вмощуючись зручніше, пробурмотіла:

– Продовжуйте, я слухаю, лише дала очам відпочити… ‒ останнє слово вона проковтнула, бо знову почала позіхати.

‒ Я теж уже стомилась, тому думаю на сьогодні досить, краще йдіть відпочиньте! ‒ не даючи часу на заперечення, жінка захлопнула книжку і покрокувала до дверей, ‒ на добраніч, любі мої!

‒ На добраніч, леді Оліс! ‒ сказали вони в один голос.

Смугле дівча піднялось з диванчику та потягнулось, при цьому озирнувшись на Ессі, що вже вмостила свою голову на спинку і піджала ноги, ставши туфлями на оббивку.

‒ Ессі, вставай, ну-у-у…‒ вона вхопила її за руки і почала з усієї сили тягнути на себе. ‒ Інакше я зараз покличу графиню і вона побачить, що ти псуєш диван. Встава-а-ай!..

‒ А-а-а-годі, встаю я, встаю! Мені і тут було добре… ‒ забурмотіла вона.

‒ А ти тільки уяви, як зручно і тепло буде на великому ліжку… ‒ змовницьким тоном сказала чорнявка і Ессі відповіла їй замріяно-сонною усмішкою і ствердно сказала:

‒ Умовила! Ходім скажемо на добраніч батьку.

Вони пішли на другий поверх, де знаходився кабінет графа і легенько постукали у двері. Тиша.

‒ Мабуть, він там теж уже спить. Яблуко від яблуні, ‒ хіхікнула дівчина і похитала головою, а Ессі відчинила двері. Вони не помилились – у миготливому світлі останньої свічки, що майже догоріла, можна було розгледіти силует чоловіка, який тихо сидів у своєму кріслі перед вікном, опустивши голову на груди. Ессі підійшла перша і підняла з підлоги книгу, що лежала поруч з ним. Вона підняла очі на свого любого батька та напружилась. Кинувши книгу на столик поруч, вона підійшла ближче та поклала свою теплу руку на його крижану. Її вмить усю затрясло й залихорадило, холодний піт виступив на чолі, а в очах набрались сльози. Вона ледь проковтнула в’язкий ком у горлі, аби прошепотіти:

‒ Мар’єн, швидше клич леді Оліс!

‒ Що трапилось?.. ‒ вона підійшла ближче і змогла розгледіти блиск сліз в очах дівчини. Умить збліднувши, вона помчала в кімнату графині, а Ессі безсило поклала голову на свої руки, такі ж холодні, як і батькові, які вона так міцно стискала. Свічка догоріла, і тепер лише блискавки намагались розсіяти темряву, що згустилась у цій кімнаті, не зачіпаючи ту всепоглинаючу темряву всередині…

У темряві ночі засяяло небо, вкрилося блискавками, що вмить засліпили Ессі. Вона вийшла з трансу і накинула на себе таку ж яскраво-червону, як і її траурний одяг покритий краплинами сліз, теплу накидку, натягнула рукавички, засипаючи руки гіркими слізьми, і пішла вниз, де на неї вже чекала родина.

Вони вийшли з маєтку, сильно контрастуючи на тлі ночі, що повільно вступається світанку, і сіли в карету, що відвезла їх до скелі, підніжжя якої сточувало буйне чорне море. Під час цієї досить довгої поїздки, погода вирішила змилуватись і небо майже повністю розвиднілось, де-не-де проглядались зірки. Уже за кілька хвилин горизонт почав палати червоними фарбами. Перші холодні промені сонця торкнулись сумних облич. Єдина, хто була рідною графу по крові, його донька ‒ Естеса, взяла урну з його прахом і розвіяла над морем. З болем у серці вона прошепотіла:

‒ Нехай Рада Богів дарує тобі спокій, тату…

 

 

Привіт усім! Рада вітати на сторінках мого першого роману!) Дуже нервуюсь, тому буду надзвичайно вдячна за фідбек з вашого боку, аби я знала, що вам подобається та не подобається і могла це враховувати)
 

Ілюстрація до глави

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 145
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська» жанру - Історичний любовний роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська"