Читати книгу - "Воїн-1. Незвідані світи, Олег Говда"

— Боюся, що це неможливо, Владиславе Максимовичу... Всезнаючим може бути тільки Господь. У людський розум не поміститься такий обсяг інформації. Розумієте…

— Розумію. Не вистачить місця на «харді».

Еммануїл мить помовчав, а потім продовжив.

— Можна і так сказати. А головне — вам елементарно оперативки для обробки іонних потоків не вистачить. Та й "проц" накриється від перегріву. Вкурив тему?

Моє розгублене мукання, стало найкращою відповіддю. І справді, нема чого викобенюватися на кожному кроці. Відчуйте різницю. Як казав ротний: «Коли я зраджую дружині — це ми маємо когось. А якщо дружина загуляє, то мають нас»!

— Та й не потрібна вам така всеосяжна інформація, Владиславе Максимовичу. Повірте... Чули, мабуть, що надмір знань примножує скорботу?

— Ну а як же тоді…

— Для початку, заповнимо всі природні лакуни, неминучі для людини з іншого світу, скажімо — на рівні знань того Владислава Твердилича, під ім'ям якого ви тепер живете. А далі взаємодіятимемо адекватно ситуації. Ви ж і самі багато що розумієте і можете. Ну, а систему побудови Всесвіту та принципову схему антигравітаційного двигуна, залишимо за дужками. Може, комусь і цікаво, але особисто я не бачу сенсу у знаннях, які не можна використати. Ви згодні?

— Цілком можливо… — я більше за інерцією спробував продовжити розмову. Але тут моя тлінна свідомість, втомлена авантюрними подвигами та іншими поганими надмірностями, остаточно збунтувалася і... погасила світло. У сенсі відрубалася.