Читати книгу - "Проти долі, Ерін Кас "

Поліна

— Привіт, — сідаю в автомобіль й усміхаюсь до Андрія.

— Привіт, крихітко, — нахиляється, щоб поцілувати. — Як ти смачно пахнеш? — вдихає повітря біля мого волосся, викликаючи дивні мурахи тілом.

Пів дня думала, як нарядитись і яку зачіску зробити, щоб сподобатись йому. І це я так довго збиралась у звичайне кіно. У підсумку, на мені трикотажна сукня з великими кишенями спереду, волосся зібране красивою шпилькою, на обличчі макіяж, а на ногах стильні чобітки.

— Що сьогодні дивимось? — запитую під його уважним поглядом.

— Детектив. Довго обирав між сопливою мелодрамою, які терпіти не можу й бойовиком, який гадаю, не сподобається тобі. Тому обрав детектив. Сеанс через годину, маємо час, щоб випити каву. Хоча… Я краще побув би з тобою наодинці, але фільм так фільм, — відхиляється й заводить двигун.

Оце його «наодинці» трохи лякає, бо я чудово знаю на що Андрій натякає. І боюсь, якщо чесно, бо наші стосунки тільки зароджуються, і я не збираюсь поспішати, щоб потім шкодувати про вчинене. Але… З іншого боку, це і є серйозні стосунки. В мене немає таких близьких подруг, щоб розпитати як розвивались стосунки у них, і коли вони перейшли з етапу поцілунків до чогось серйознішого. Мені дуже незручно питати про це в Іванки. Якщо прислухатися до своїх відчуттів і бажань, то я ще не готова до того, чого так хоче Андрій.

Хлопець купує каву й запрошує мене прогулятись на набережній. Мені його ідея дуже подобається, бо погода сьогодні суперова, хоч і морозна. Але світить сонце і хочеться сісти, підставити обличчя променям й запасатись вітаміном «D» поки остаточно не прийшли холоди. Ми сідаємо на лавку й спілкуємось. В основному на нейтральні теми.

Андрій не дуже любить розповідати про себе, більше запитує про моє життя й говорить про щось незначне. За півтора місяця наших стосунків, я про нього дізналась дуже небагато, та й то без особливих подробиць. Знаю, що мама має свій магазин одягу, тато помер, а про зведеного брата він більше й не згадував. Мабуть, відчуває таку саму незручність як і я. Мені теж не хочеться розповідати про постійний контроль мами. Вона, до речі, думає, що я пішла в кіно з Іванкою. Добре, що вона з нею не знайома, не зможе перевірити мою брехню. Інколи я відчуваю себе поганкою, бо доводиться обманювати маму, але іншого виходу я просто не бачу. Навіть знаю, що вона скаже, коли дізнається, що в мене з’явився хлопець.

Андрію хтось дзвонить декілька разів, але він не приймає виклик, а потім взагалі демонстративно вимикає телефон, спираючись на те, що в кінотеатрі потрібно дотримуватись тиші. Звісно, мені цікаво кого він ігнорує, але спитати не наважуюсь.

— Ти не забула, що у наступні вихідні ми йдемо на паті до Давида?

— Ні, не забула, — відповідаю не дуже впевнено, бо на носі сесія. Мені зараз готуватись потрібно, а не на вечірки різні ходити.

До того ж там буде вся його компанія, а мені абсолютно не хочеться їх бачити. Погляди, які вони на мене кидають аж ніяк не дружні. Навпаки, вони здаються мені агресивними. І це стосується не тільки Ілони, а й всіх інших. Андрій говорить, щоб не звертала уваги, але мене це хвилює і засмучує. Іванка каже, що вони просто підтримують Ілону, бо в словах Андрія, що вони розійшлись на гарній ноті, вона теж невпевнена. Тому я не палаю бажанням туди йти, але доведеться, бо Андрій цього хоче.

Після кави їдемо до кінотеатру. Коли сідаємо, Андрій бере мене за руку. Аж не віриться, що мажор, яким я його вважала на початку знайомства, може бути таким ніжним й турботливим. Іванка вчора сказала, що я змінилась і ці зміни дуже мені личать. Я й сама відчуваю себе іншою, дорослою чи що? Схиляю голову на його плече й спостерігаю за розвитком подій у фільмі. Андрій кладе свою долоню на моє коліно й легенько його погладжує. Мені спокійно і затишно, симпатія потихеньку переростає у щось більше. Я постійно думаю про хлопця, уявляю як він відреагував би на ту чи іншу ситуацію, що міг сказати і як пожартувати. Засинаю й прокидаюсь з думками про нього і дуже хочу, щоб він так само відчував щось більше.

Його рука повільно підіймається вище, а потім хлопець підіймає пальцями моє підборіддя й цілує. Добре, що за нами ніхто не сидить, бо було б незручно. Відповідаю на поцілунок, але руку прибираю. Він невдоволено відхиляється, й не приховує, що моя сором’язливість його дратує. А я не можу перетнути заборонену межу так швидко. Дуже серйозно ставлюсь до стосунків й вважаю, що все має статись за бажанням двох, а не когось одного. А я не готова. І вже говорила про це Андрію. Надто мало часу ми зустрічаємось. До кінця фільму він сидить без настрою, а я себе відчуваю дуже незручно. Таке відчуття, наче він спеціально не дає мені вибору й не хоче йти на компроміс. Наче кудись поспішає.

Виходимо по завершенню й мовчки сідаємо в автомобіль. Настрій зіпсовано, Андрій зовсім не хоче мене розуміти. Їдемо теж мовчки. Він старший за мене і, мабуть, думає, що я не готова взагалі до стосунків. Біля мого будинку сухо прощаємось, і він їде з образою. Відчуваю пригнічення й неприємний осад на серці. Сідаю у своїй кімнаті й постійно прокручую у думках нашу ситуацію. До занять взагалі не тягне, відкриваю конспекти й так само закриваю. Нічого читати й вивчати не хочеться. Лягаю, вкриваюсь ковдрою і так й засинаю зі сльозами на очах. Мені не хочеться його втрачати… Але йти проти своєї волі теж не буду. Серце рветься на частини, а голова — від думок…

На ранок відчуваю загальну слабкість й біль у горлі. Чудово! Тільки цього мені не вистачало. Мама бурчить, що я ходжу дуже легко одягнена, а я сиджу під ковдрою й не можу зібрати себе до купи. Незабаром сесія і день народження, а я з температурою. Просто слів не знайти…
В понеділок доводиться залишитись вдома й попросити Іванку, щоб потім написала завдання в повідомленні. На душі кішки шкребуть, а тіло таке слабке, що можу тільки лежати. Декілька разів, протягом дня, хочу зателефонувати Андрію, але кожного разу зупиняю себе. Може, хлопцю потрібен час, щоб вирішити чи потрібна йому така дівчина? Як би мені боляче не було, я не буду бігати за тим, кому нецікава. Так і проводжу цілий день в роздумах і головним болем. А коли дзвонить телефон, аж підскакую від здивування.