Читати книгу - "Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен"

— Ти щось наплутав, пес?

Здається, Ігор не на жарт розлютився.

— Які п'ять сантиметрів? В мене нормальний член. Ніхто не жалівся.

— Та хто ж сперечається, — Руслан пальцями покликав до себе офіціанта і з особливою повільністю відпив принесене шампанське, — нормальний так нормальний. У нас із Танею інші відомості. Так, моя хороша? — він підморгнув мені, і я, не стримуючись, зайшлася від сміху.

Господи, вкотре переконуюся, що сусід — нереальний позер, але щоразу він через свою харизму допомагає мені розслабитися і заспокоїтися.

— Ти що, гнидо, щось поплутав? — Ігор ривком схопив Руслана за комір сорочки. Залишки ігристого з його келиха дрібними крапельками окропили мій білий комбінезон. — Що ти влаштував тут? Хто тебе кликав, стриптизер недобитий? Тобі не місце серед нормальних людей. Повії і закомплексовані розлученки, як Таня — ось твій рівень. Ти мене зрозумів?

Руслан нічого не відповів. Він просто мовчки зарядив моєму чоловікові по носі, і той з неприємним хрускотом скривився на бік.

— Та що ви виробляєте? — я спробувала відтягнути їх один від одного. Але марно. Мені не зрівнятися у фізичній силі з цими двома впертюхами.

Раптово стихла музика і гул гостей попередили про найстрашніше: нас всі почули і помітили, включаючи батьків.

Як грім серед ясного неба пролунав голос тата.

— Таню, ти не хочеш пояснити? — проігнорувавши зчеплених мужиків він звернувся до мене за поясненнями. — Ігоре, що ти робиш? — батько різко розтягнув чоловіків на невелику відстань один від одного.

Руслан примирливо підняв руки, недбало витираючи рукавом залишки крові на обличчі, коли чоловік ніяк не міг заспокоїтися і все махав кулаками в повітрі.

— Тату, — я вдихнула більше повітря, щоб набратися сміливості, обвела шокований натовп поглядом і впевнено промовила: — Ігор мені зрадив. Ми з ним розлучаємося.

— Що? Зрадив? І-і-і-горе, це правда? — тато на такій високій ноті запитав, що здавалося, всі келихи і вушні перетинки полопають від його ультразвуку.

Оточуючий натовп миттю вщух.

Ні шепоту, ні сміху. Нічого. 

Не було чутно навіть звуку пролітаючої мухи. Мов на Землі все вимерло одним махом.

Гості продовжували відверто витріщатися, переводити погляд з мене на батька, в очікуванні подальшої реакції, а мені захотілося сховатися під ковдрою, настільки ніяково я себе відчула.

Що я наробила? Мамцю… 

Деякі особливо нахабні роззяви дістали мобільні та почали безсоромно знімати наш сімейний конфлікт.

Я лише нервово стиснула кулаки до легкого болю, щоб хоч трохи прийти до тями і повернутися в момент. Ковтнула в'язку від переживань слину. Від колишнього войовничого настрою не залишилося й сліду. Зараз я відчувала себе реально в отруйному гадюшнику, де кожен мій крок міг стати смертельним.

От і зізналася на свою голову.

Але здавати задню вже пізно. Тож будь що буде. Сподіваюся, тато мене не вб'є привселюдно.

— Ігоре, я чекаю на відповідь, — важко дихаючи, батько зупинився біля мого чоловіка. Він склав руки на грудях, чим лякав ще більше. Мама схопила щось зі столу і, попрямувавши до Руслана, з усмішкою подала йому велику тканинну серветку, щоб той привів себе до ладу. Сусід мовчки кивнув і почав витирати білосніжною тканиною криваві сліди біля носа та губ.

Дивно, до свого законного зятя мама ніколи не виявляла подібних жестів.

— Т-т-тату, ні, ви що… — затинаючись через кожне слово, Ігор судомно озирнувся. Він затиснув переламаний ніс і зробив максимально страждальний голос: — Я б ніколи так не вчинив із Танею. Ні з Танею, ні з Вами насамперед. Ви ж знаєте, як я її кохаю...

Боже, ну який же брехун. Від його нахабної та відвертої брехні хотілося помитися. Я нервово смикала ремінець клатчу і чекала, коли ж закінчиться імпровізована сценка одного актора. Гості, здавалося, проїли в мені очима дірку.

Але на жаль. Цирк лише набирав обертів.

— Це Таня… вона мені зрадила з цим… — Ігор з неприхованою гидливістю вказав на сусіда, — з цим альфонсом.

Чи то у мене зі слухом проблеми, чи то чоловік сказав… що я йому зрадила? Я облизала губи та зустрілася поглядом з Русланом. Але той просто знизав плечима, мовляв, розбирайся сама. Зараз мій страх перед батьком миттєво переріс у паніку та жах, що він зі мною зробить після свята.

— Ігоре, — мій тремтячий голос із головою видавав мій стан, — Ігоре… кгхм… — прочистивши горло, я все ж таки зуміла закінчити речення. — Що ти верзеш? Ти ж із секретаркою мені зраджував стільки років… Руслан переїхав до мене вже після… Адже ти перший…

Думки навіженим потоком гасали по моїй голові, плутаючи мене ще більше, і нічого розумного я не могла сказати. Так і белькотіла нерозбірливі уривки фраз, нестерпно червоніючи.

— Тетяно, — розлючене обличчя батька з'явилося переді мною, і я подумки померла від страху. Дихати намагалася дуже тихо, щоб здаватися менш помітною. — Ти… ти справді зрадила Ігорю?

— Ні, тату, — я затнулася. Відчула як мої очі зволожилися, тіло почало бити дрібним тремтінням жаху, — він бреше, як завжди, — ледь чутно додала, розуміючи, що це марно. Батько мені не вірить.