Читати книгу - "Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор"

- Упевнений, його затримали важливі державні справи. Але невже ти думаєш, що хтось на кшталт Антуана був би кращою партією для тебе?

Від несподіванки я аж зупинилася та обернулась до нього:

- Він тобі щось казав?

- Нічого конкретного, скоріше перевіряв ґрунт, але не складно здогадатися, до чого він хилить, - відповів брат і потягнув мене далі доріжкою.

- Я бачу ти невисокої думки про друга? - хмикнула я.

- Після того як він програвся в карти і втратив утримання? - підняв брову брат, усім своїм виглядом висловлюючи зневажливе ставлення до віконта де Вален.

Моя думка про Антуана від недавна була не просто зневажливою, а набагато гіршою, тому я запитала прямо:

- Чому ж ти з ним дружиш?

- Це не я з ним дружу, а Ніколя. А мені доводиться його терпіти.

Он як. Я роками не могла зрозуміти, що спільного між Райаном і Антуаном. А виявилося не що, а хто. Ніколя.

Я зовсім не поділяла оптимізму брата щодо моїх прекрасних перспектив. Навпаки, тяжко зітхнула, наче мені, радісному метелику, прив'язали по гирьці до кожного крильця і сказали: "Все, люба! Ти вже доросла! Дитинство закінчилося". На душі стало сумно й тужливо ніби там запанували студені зимні вітри та холод.

Брат правий - нерозумно потомственій аристократці мріяти, що мені буде дозволено зробити власний вибір.

Але я постаралася повернути собі бадьорість духу:

- Ти ж його бачив, чи не так? Принца Леонарда?

- Так, - кивнув Райан, - торік, коли приїжджав із делегацією в Еланію.

- І який він? Гарний, розумний?