Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я встаю швиденько,в той час, коли в двері заходить маленька.
-Привіт,Софіє,-вітаюся перша і бачу по її обличчю, неабияке здивування.
-Це ти,-підтверджує вона свої почуття.
-Так, тепер я буду твоєю нянею.. якщо ти не проти,-залишаю за нею останнє слово,бо все ж, якщо я їй не подобаюсь,то про яке виховання з мого боку можна говорити. Хоча, чого б вона до мене приходила, якщо я їй не подобаюсь. Цікаво тільки,як вона могла звідси так легко утекти.
Бачу, що Софія обдумує мої слова. Все ж, я дала їй право вибору і бачу, що вона дуже серйозно підійшла до цього питання. Вкотре мене дивуючи своєю зрілістю, зовсім не по роках.
-Звісно!!-здає позиції зрілість і приходить справжнє дитяче захоплення,бо вона летить до мене і я підхоплюю її на руки.
Маргарита Семенівна сидить спокійно і наглядає за нами. Я вже встигла їй розповісти історію нашого з Софією знайомства. Проте, деякі моменти спілкування з Сергієм я приховала. Зовсім,не хочу, щоб ця вкрай мила жінка змінила про мене думку. Бо, якщо говорити чесно,то наші зустрічі з Сергієм більше схожі на качелі,а саме американські гірки і ніколи не можна знати точно чим вони закінчаться.
Далі, Маргарита Семенівна погодувала Софію і ми пішли до її кімнати. А там на мене напав ступор,що ж робити далі. І тут я згадала,що прийшла до дитини не з пустими руками,як то кажуть.
-Софіє,зачекай мене тут хвилину,я про дещо забула,-отримавши кивок згоди іду з кімнати малої до своєї. Там, швидко згрібаю все що накупила і повертаюся. Правда, важко відкрити двері самій і зараз мені б не завадило трохи так ще двох рук. Ледве вийшла зі своїх дверей,а попереду ще одні. От скажіть,не простіше було сходити двічі,ні. Потрібно,все взяти за один раз. З горем пополам я прийшла назад до Софії. І скажу вам, що мої старання не були даремними,бо той захват у дитячих очах, цього був вартий.
-Це все мені,-на диво, перепитує вона. При тому, що я бачу, що це дається важко. Все ж це дитина і я вкотре дивуюсь цій крихіці.
-Звичайно,-радісно відповідаю їй і та починає плескати в долоні. Одним словом, цілий день, точніше його залишок,ми провели за новими іграшками Софії. Можливо,це тривало б далі, якщо б Маргарита Семенівна не покликала б нас до вечері.
За столом тільки й чути було веселий щебіт Софії. Між нашою невеликою жіночою компанією панувала атмосфера злагоди і щастя. Проте,це тривало недовго, бо нашу ідилію перервав Сергій.
-Дами, доброго вечора і смачного,-ввійшовши до вітальні,промовив він. Софія одразу кинулася до нього з обіймами і в цей момент моє серце дивно так застукало, защемило. Адже, картина перед очима була однією з самих миліших,які я бачила у житті.
Він відпускає Софію і на одну хвилину, буквально на одну мить, наші очі зустрічаються.І, здається, що я бачу в його очах, легкий спалах і те, що раніше не помічала. Струшую головою від цієї мани,бо мені це зовсім не подобається. А ще більше не подобається,що моє тіло і душа, взагалі почали реагувати на цього чоловіка.
Коли Сергій сідає за стіл,а Маргарита Семенівна спішить на кухню, щоб принести йому вечерю, стає якось ніяково. Я не знаю чи можу сидіти з ними за вечерею, а ще про що нам говорити. Чи потрібно мені відчитуватися про проведений з Софією день або просто вести світську бесіду. В останньому я не дуже сильна,бо не маю практики. Проте, дурепою я себе не вважаю, хоча зі мною і трапляються різні випадки. Наприклад, можна згадати про Тараса, тьху на нього.
-А ми сьогодні з Надією глалися і малювали. Вона мені стільки всього подалувала,-звільняє мене від внутрішніх переживань Софія.
-Софіє, старайся вимовляти букву"р",ти, ж недаремно ходиш до логопеда чи я дарма йому плачу. І ще,до панні Надії звертайся на ви,-поправляє він її.
-Добррре, тату,-вже спокійніше відповідає йому маленька. По ній видно, що вона трохи потухла,наче маленький вогник. Одразу зрозуміло, що любить батька і не хоче його розчаровувати. Проте, мені стає її дуже жаль. Не мені звісно судити,але більшість дітей не вимовляє букву "р" і з часом це проходить. Чому ж тоді, дорікати цим дитині. На мою думку, Сергій дуже суворий з донькою. Мені так і хочеться йому зробити зауваження,але чомусь впевнена, що після цих слів я можу сміливо спаковувати свої речі назад.
Проте,це хвилює мене найменше. Мені є куди повернутися і, думаю, роботу знайти буде не проблемою. Але цим Софії я навряд чи допоможу. Потрібно, якось знайти інший підхід до цього чоловіка, а для цього потрібен час. І,на диво, він в мене є. Я вже навіть задумувалася над тим,що можна спробувати якось вплинути на нього через Маргариту Семенівну. Але вона ще про це не знає, тому,свою геніальну ідею,я поки ще притримаю.
Нарешті повернулася Маргарита Семенівна і Сергій приступив до вечері. Софія побігла дивитися мультфільми і Маргарита Семенівна пішла за нею. Я, також, хотіла піти з ними,але в Сергія була на це інша думка.
-Залишіться,будь ласка -всього декілька слів,а в мене в душі якось все насторожилося.
Я чемно присідаю назад і спостерігаю за тим,як він відкладає прибори.
-Як вам перший день,-фух,я думала, що буде щось гірне.
-Все добре,-коротко відповідаю, на більше зараз неспроможна.
-Впевнені?Ви якась тиха,а зазвичай вас важко змусити замовчати,- говорить він і я вкотре дивуюсь,от як, скажіть мені,цей чоловік може мене так швидко вивести з себе.
-І що ж вас в цьому не влаштовує,-мій язик,як завжди швидше голови працює.
-Мені все влаштовує,-вже не так спокійно говорить він.
-То чому тоді ви незадоволені,-продовжую далі,але мені варто було вже замовчати. Таки,я не мудра людина,бо мудрість це вміння вчасно закрити рот,але ця якість в мені не присутня.
-О,повірте я задоволений,але не через вас,-двояко відповідає він на що я скептично підіймаю брову.
-Можу йти,-ця розмова мені набридла. І чому я думала, що в нашому ставленні один до одного щось зміниться, якщо я буду з ним працювати.
-Зачекайте. Сьогодні був перший день і я розумію,ви мали налагодити контакт. Проте, завтра тільки на ігри часу не гайте. У Софії доволі щільний графік, тому, будьте ласкаві, його виконувати. Це все,можете бути вільною,-втрачає він до мене інтерес і приймається до їжі. От би,вона йому поперек горла стала.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Няня для олігарха, Роза Фаєр», після закриття браузера.