Читати книгу - "Екст, Геннадій Обушній"

захищена, критрони головного приводу разом з системою контролю розплавилися, тільки-но еліпсоїд увійшов у шлюз крейсера. До того ж прохання відповісти через доставлений пристрій і переконати КР5-430, що на зв’язку дійсно крейсер. Питань виникло більше, ніж відповідей.

Що б там не було, екіпаж отримав потужного психологічного стусана, і крейсер збуджено загудів. Є контакт, невідомо з ким і невідомо де. Головне, що Космос вже не порожній!

Що відповісти гіпотетичному КР5-430? Мозковий штурм тривав кілька днів. Зупинилися на найпростішій фразі: «Бірк, Кет, Ллі. Ангар 15». Це аватари трьох катерів, що стояли поруч в ангарі крейсера при перельоті з Батьківщини. А які дати рекомендації щодо Лео? Головний реанімаційний блок працював на спінтроніці, якої немає. Тому основа медицини на борту, лікарі, які користуються особистими знаннями, лабораторним обладнанням і вцілілою частиною бібліотеки. Вони досить швидко проаналізували інформацію і сказали, що консервація тіла виконана грамотно, навіть використання технічного гелю схвалили. Але рекомендували деякі корисні дрібниці. Відповідь відправили. Скільки чекати зворотного зв’язку, невідомо. Але це вже несуттєво. У крейсері прокинулася надія. Поки незрозуміло на що.

Кет і Семмі. Контакт з крейсером

Отримана обережна відповідь принесла Кет і Семмі радість навпіл з сумом. Кодова фраза підтвердила, що крейсер і екіпаж вціліли, нехай і частково. Але підняти Лео там не зможуть. Рекомендації медиків крейсера виявилися корисними, але фактично нічого не додали. Все ж Кет ними скористалася. Як кажуть люди, одна голова добре, а дві краще.

Семмі помітно засмутився. Все-таки сподівався на медичні можливості крейсера. Лежачи біля прозорого саркофага Лео, симур аналізував ситуацію. До невеселих думок примішувалося почуття провини.

«Я живий тільки завдяки тобі, Лео. Чуєш? Надії на допомогу з крейсера вже немає. Надія на допомогу Батьківщини залишається, але коли це буде? Лео, що нам робити?»

— Семмі, не рви душу. Крейсер цілий, і це вже непогано. Тепер можна провести з ними сеанс прямого зв’язку. Нехай порадіють.

Сеанс провели з рубки катера, де переробки під Семмі не було. Викликали крейсер. На моніторі з’явилася незнайоме Кет і Семмі приміщення — командна рубка крейсера. Просто Семмі там жодного разу не був, а Кет було не потрібно.

На тому боці був Улісс і частина екіпажу — 45 ханнів. Виникла тягуча пауза, Улісс ніяк не міг почати розмову. До кого звертатися і з ким говорити? З аватарою у формі пілота? Тоді простіше швидкий міжмашинний обмін. З симуром? Але він нехай недурна, але все ж тварина.

Ситуацію зрозуміла і розрядила Кет.

— Бажаю здоров’я, командоре.

— Бажаю здоров’я, Кет. Здрастуй, Семмі.

— Бажаю здоров’я, командоре.

Це було перше потрясіння для екіпажу. Настала мертва тиша.

— Бажаю здоров’я екіпажу, — обізвався Семмі. — Ми раді всіх бачити.

— Дякую, Семмі, — оговтавсь Улісс. — Я відчував, що ти не такий простий.

— Це заслуга Кет. Вона мене виходила і дечому навчила.

— Командоре, — додала Кет, — за минулий час Семмі засвоїв повний курс навігації та пілотування, беручи до уваги вивчення суміжних наук. З огляду на тимчасову відсутність Лео Семмі виконує обов’язки капітана катера.

— Як же Семмі пілотує?

— Командоре, катером керує Кет, а я пілотую тільки планетарний модуль. Погляньте на рубку модуля.

Улісс і екіпаж ошелешено дивились на картинку з перебудованою рубкою модуля.

— Непогано. Як давно ти літаєш, Семмі?

— Почав через сто років після катастрофи.

— Вітаю, капітане. Як не дивись, ти зараз найдосвідченіший пілот галактики.

— Так вийшло, командоре.

— Гаразд. Тепер показуйте Лео.

Медики оглянули тіло у всіх ракурсах, завантажили інформацію за динамікою радіології і ще щось.

Після цього Кет і Семмі з годину відповідали на запитання.

— Командоре, — сказав Семмі, — ніхто не поставив питання про походження нових технічних засобів. На сьогодні досить, а з наступного сеансу ми почнемо звіт про нашу роботу і почнемо з кінця, з планети Земля і раси людей.

— Добре, капітане. Наступний сеанс за п’ятдесят годин за вашим часом.

Утворилася постійна ниточка зв’язку, що значно додала життя екіпажу крейсера. Але не зменшила смутку в маленької команди.

— Семмі, а ти помітив, що екіпаж не такий вже й сумний?

— Помітив. Щось вони не договорюють. А постаріли неабияк...

Думки про контакт

Але життя триває, і повсякденні проблеми відволікають від невеселих думок. До цього часу Вулик вже освоїв Альфу. Побудував два збільшених кораблі типу М10 на 5000 і 15000 осіб, які назвали просто Бус-1 і Бус-2. Відкрили на Землі мережу консульств і перевезли за п’ять років 15 мільйонів переселенців. Але на цьому не зупинилися, навіть не затрималися. Створили КВП (Корпус вільного пошуку) і побудували для нього десять катерів-розвідників абсолютно нового типу М6 з хорошим центральним керуючим мозком. Керуючі машини катерів побудовані практично за типом Кет, нечітка логіка як базовий принцип плюс потужна розподілена процесорна мережа. У дечому ці машини перевершили Кет, вони контролювали не тільки всі пристрої і системи катера, а й сам корпус. Оболонка, всі елементи каркасу й переборки були пронизані своєрідною електронною нервовою системою.

Кет оцінила конструкцію і схвалила.

— Зовсім непогано, Семмі. У цих дівчаток є перспективи. Треба б, звичайно, збільшити пам’ять і потужність асоціативного блоку. Це в майбутньому, зараз і так на межі доступного технологічного рівня.

Використовуючи Альфу як основну базу, М6 розсипалися віялом у пошуку навколо Альфи. Через два роки знайшли другу підходящу планету, потім ще і ще. Виникли нові колонії-світи і оформилася Федерація.

— Я ось про що думаю, малюче. Як довго ми ще зможемо залишатися непоміченими? Наша технологічна перевага тане швидше, ніж можна було очікувати. Ще років двісті, і люди відкриють все, що є у нас. Вони розвиваються, а ми стоїмо на місці.

— Кет, я не раз намагався розібратися в нашій зонній теорії простору. І знаєш, що виявилося? У ханнів, на Батьківщині, ця теорія й відповідні технології були засекречені. Доступні лише найзагальніші описи, розташування дозволених і заборонених зон. Трохи сказано про їхню структуру, але нічого про потенціали і виродження рівнів. Але ж між зонами величезні розриви. І нічого про прикладні методи і технології. Люди навчилися переходити з основної зони в першу дозволену. Навіть не в зону, а на якийсь рівень поза основною зоною. Незрозуміло навіть, чи не вироджений цей рівень, але точно відомо, що він метастабільний. А на Батьківщині використовували рівні п’ятої та шостої зон! Згідно курсу історії технологій, на опанування кожного наступного рівня