Читати книгу - "2001: Космічна одіссея"

— Сигнал уривчастий, і я не можу точно визначити його місцезнаходження. Проте щось не гаразд із блоком АЕ-35.

— Що ти пропонуєш?

— Найкраще — замінити блок на запасний і перевірити цей.

— Добре, надрукуй нам оце.

На екрані спалахнула інформація, разом із тим Еал завбачливо роздрукував усе на принтері. Попри всі електронні зчитувачі, траплялися ситуації, коли старомодні роздруковані матеріали ставали найзручнішою формою запису.

Боумен хвилину вивчав діаграми, а потім присвиснув.

— Ти міг би й нагадати нам, — мовив він, — що заміна блока означає, що треба виходити з корабля.

— Даруйте, — відповів Еал. — Я думав, ви знаєте, що блок АЕ-35 розташовується на монтажу антени.

— Напевно, рік тому я міг би про це згадати. Але на облавку корабля вісім тисяч підсистем… У будь-якому разі, це, схоже, проста робота. Треба лише відімкнути панель і поставити всередину новий блок.

— Справа саме для мене, — сказав Пул, якого спеціально тренували на виконання рутинної позакорабельної роботи, — це легко. Звісно, я так поспішаю туди зовсім не тому, що мені набридла твоя компанія.

— Побачимо, чи погодиться з такою пропозицією Центр керування польотом, — сказав Боумен. Він кілька секунд посидів, намагаючись упорядкувати свої думки, а відтак почав надиктовувати повідомлення на Землю.

— Центр керування польотами, говорить Дельта-Один. У два-нуль-чотири-п'ять на борту центр прогнозування поломок нашого комп’ютера дев’ять-три-нулі передбачає вихід із ладу блока Альфа-Ехо-три-п’ять у найближчі сімдесят дві години. Запит на перевірку моніторингу телеметрії та моделювання ситуації з блоком на вашому симуляторі системи. Підтвердьте також вашу згоду на вихід із корабля й заміну блока Альфа-Ехо-три-п’ять на запасний. Центр керування польотом, говорить Дельта-Один, два-один-нуль-три, передачу закінчено.

Завдяки рокам практики Боумен міг миттєво переходити на цей жаргон, який хтось охрестив «Текніш», і без заминки повертатися до нормальної мови. Тепер нічого не залишалося робити, крім як чекати на підтвердження, що забере години дві, поки сигнал пройде туди й назад через орбіти Юпітера й Марса.

Воно надійшло саме тоді, коли Боумен без успіху намагався переграти Еала в грі зі складання геометричних малюнків.

— Дельта-Один, це Центр керування, ваш два-один-нуль-три прийнято. Ми проганяємо телеметричну інформацію на нашому симуляторі й проконсультуємо про подальші дії. Отримали ваш план вийти назовні для заміни Альфа-Ехо-три-п’ять перед його виходом із ладу. Ми опрацьовуємо набір тестів для збійного блока.

Сказавши все, що стосувалося технічного боку справи, Центр керування польотами перейшов на звичайну англійську:

— Дуже шкода, хлопці, що у вас виникли проблеми. Не хочемо вам додавати клопоту, але в нас тут є запит від засобів масової інформації. Чи не могли б ви записати коротку промову для преси, пояснити ситуацію, що там сталося з АЕ-35? Просимо вас, щоб ця заява звучала максимально оптимістично. Ми б і самі могли їм відповісти, але з ваших вуст буде переконливіше. Сподіваюся, це не дуже вплине на ваше суспільне життя. Дельта-Один, це Центр керування польотами, два-один-п’ять-п’ять, кінець зв’язку.

Почувши це прохання, Боумен усміхнувся. Інколи здавалося, що вони там, на Землі, зовсім позбавлені почуття такту. «Звучала максимально оптимістично», певна річ, так і треба!

Коли Пул приєднався до Боумена після сну, вони за десять хвилин відредагували свою заяву для преси. На початкових стадіях місії ЗМІ не давали їм спокою, постійно йшли запити на інтерв’ю, різноманітні дискусії. Однак минали тижні, і чекати на відповідь від астронавтів тепер доводилося вже не кілька хвилин, а годину, тож цікавість до них потроху згасла. Після збудження, викликаного прольотом повз Юпітер понад місяць тому, вони зробили всього три чи чотири записи.

— Центр керування польотом, це Дельта-Один. Надсилаємо вам заяву для преси. «Сьогодні вдень виявлено незначну технічну проблему. Наш комп’ютер „ЕАЛ-9000“ передбачив неполадку в блоці АЕ-35. Це маленька, але життєво важлива частина нашої комунікаційної системи. Вона тримає антену „Діскавері“ націленою на Землю з точністю до однієї тисячної градуса. Така точність конче потрібна, тому що нинішня відстань космічного корабля від Землі є понад семисот мільйонів миль, Земля зараз для нас маленька віддалена зірка, і радіосигнал легко може схибити.

Антена зберігає постійний зв’язок із Землею, який контролюється з центрального комп’ютера. Але це устаткування дістає команди від блока АЕ-35. Можна порівняти його з нервовим центром у тілі, до якого мозок надсилає сигнал, що робити кінцівці. Якщо нерв не може прийняти правильний сигнал, то кінцівка стає непридатною. У нашому випадку неполадки з блоком АЕ-35 можуть означати, що антена почне надсилати повідомлення в хибному напрямку.

Це була звична проблема для зондів далекого прямування в минулому столітті. Вони часто досягали інших планет, але не мали змоги надіслати звідти ніякої інформації, тому що антена не могла налаштуватися на Землю. Ми ще не знаємо причини цього збою, але ситуація під контролем, тому не варто панікувати. Маємо два резервних зразки АЕ-35, кожен із гарантією на двадцять років, отож шанси на те, що і другий вийде з ладу протягом місії, незначні. А якщо нам вдасться визначити проблему, то зможемо й полагодити блок номер один.

Френк Пул спеціалізується на таких роботах, він вийде у відкритий космос і замінить несправний блок на резервний. У той самий час він зможе перевірити обшивку й залатати незначні пошкодження, навмисно заради яких не варто б виходити з корабля.

Опріч цієї дрібної неполадки, місія не має жодних проблем, сподіваємося, так триватиме й надалі».

Центр керування польотом, це Дельта-Один, два-один-нуль-чотири, кінець зв’язку.

Розділ 22

Вихід у космос

Космічні капсули «Діскавері» мали щось близько трьох метрів у діаметрі й були оснащені величезним лобовим ілюмінатором, який забезпечував операторові капсули чудовий огляд. Головний двигун ракети продукував прискорення, достатнє для однієї п’ятої нормальної сили тяжіння, за такої сили тяжіння злітали на Місяці, а керування забезпечували струменеві керма малої потужності. Із відділу, що розташовувався просто під лобовим ілюмінатором, стирчали дві металеві руки. Одна з них призначалася для важкої і грубої роботи, а друга — щоб управлятися з більш делікатними інструментами. Також тут була висувна турель, де зберігалися додаткові інструменти — викрутки, відбійні молотки, пилки й свердла.

Космічні капсули навряд чи хтось ризикнув би назвати найелегантнішим транспортним засобом, який вигадала людина, але вони були просто незамінні для ремонтних робіт у вакуумі. Їх зазвичай називали жіночими іменами, можливо, тому що поводилися вони іноді досить непередбачувано. Тріо на «Діскавері» називалося Анна, Бетті й Клара.

Надягнувши скафандр, Пул заліз усередину й витратив десять хвилин на те, щоб ретельно дослідити обладнання. Астронавт перевірив реактивний двигун, подивився на запаси кисню, палива та