Читати книгу - "Сини змієногої богині"

Сімома мудрецями світу називають грецьких мислителів і державних діячів VII і VІ ст. до н. е., які відзначалися житейською мудрістю і глибоким державним розумом. В різні часи різні автори називали різні імена семи мудреців світу – загалом біля 20 чоловік (в їх число входив і скіф Анахарсис), але частіше всіх чотирьох: Фалеса, Біанта, Солона і Піттака (також часто називали Клеобула, Хілона і Періандра). Свої думки – в першу чергу з питань практичного життя, мудреці світу висловлювали у формі афоризмів (гном): «Краще всього – це знати міру» (Клеобул), «Нічого занадто» (Солон), «Пізнай самого себе» (Хілон), «Зберігай міру» (Фалес), «Нажива ненаситна» (Піттак), «Погані люди складають більшість» (Біант).

Збереглися дані, що сік якоїсь рослини соми (а може, це індійська назва хаома?) вживали в Індії жерці, перебродивши, сік ставав хмільним і п’янив. Власне, це не пиво й не вино, а галюциногенний наркотичний напій. У нього жерці добавляли певні препарати (наприклад, конопляні чи опіумні). Сому вживали воїни перед битвою, він збуджував, відновлював силу, надаючи їм відваги.

Солон (бл. 640–560 до н. е.) – афінський політичний діяч і поет із знатного, але збіднілого аристократичного роду.

Яровий Е. В. Раскрывая тайны курганов, 1992.

Вохра – жовтий або червоний окис заліза. Поширена в природі, широко застосовувалася для розмалювання зображень у печерному мистецтві, керамічному виробництві, можливо, при татуюванні. Червона вохра як символ вогню й потойбічного життя використовувалася у поховальному обряді, починаючи з мезоліта.

Палеоантропологія – розділ антропології, що вивчає рештки викопних людей.

Антропологія – наука про природу, походження, еволюцію людини та її рас і про нормальні варіації фізичної будови людини.

Трепанація – складна операція розкриття кісткової порожнини. Здебільшого роблять трепанацію черепа з метою здійснити певну операцію на мозку (видалити пухлину, спинити кровотечу з поранених судин тощо).

Поганство – термін богословського походження, вживаний у християнській літературі для означення нехристиянських, в широкому розумінні первісних політеїстичних релігійних вірувань. Виник ще в Стародавньому Римі в перших християнських громадах, де поганами (від лат. paganus – іноземець, варвар) називали нехристиян.

Інна – лат. inno – плаваю, можливо, від. болг. Ина – скороч. імен типу Катерина; раніше було лише чоловічим ім’ям. Римма – слово, можливо, із болг. Рима – жін. ім’я до чол. Рамен – Роман; раніше було чол. іменем. Можна лише здогадуватись, як сталася помилка («переадресування» чоловічих імен на жіночі). Либонь, принесли якогось дня хрестити дівчинку, а священик подивився поспіхом – яку святку читати, побачив імена із закінченням на – а і прийняв їх за жіночі («Книга рекордів України»).

На російській Півночі існує (існувала?) легенда про оленят, які народжуються на небі. Її ще у ХІІ ст. записав новгородський літописець. Хоча легенди про священних оленів та про жертвоприношення, пов’язані з ними, збереглися у багатьох народів. (Наприклад, гуцули на писанках зображували двох оленів серед зірок). Взагалі ж культ оленів ховається в прадавній давнині. Як свідчить одна з первісних легенд, десь на краю світу, у моря-океана біля самого сонця дві жінки-прародительки з оленячими рогами випускають у небо оленят – на споживок людям та звірам.

Менгір (від бретон. men – камінь і hir – давній) – неотесаний довгастий камінь, поставлений вертикально. Один з видів мегалітичних споруд. Бувають 4–5 і більше метрів заввишки. Інколи менгіри становлять довгі алеї чи кільцеподібні огорожі.

Споруджувалися за часів міді-бронзи і, можливо, були пов’язані з культом мертвих. За іншою версією – це первісні обсерваторії, пункти для спостереження за небесними тілами.

Геній – у римлян добрий дух, хранитель людини (його часто ототожнювали з грецьким демоном). Вважалося, що геній формує характер людини і супроводжує її все життя. Але допомагає тільки чоловікам (захисницями жінок були особливі духи юнони). День народження римського