Читати книгу - "Слобода сміється, Валерій СЛОБОДА"

НЕ ТА «САТАНА» 
Раз у нашому селі  
Відбувалася причина — 
В молодесенькій сім’ї 
Народилася дитина. 
Ой, батьки були вже раді, 
Милувалися дитям, 
І їм дід старий порадив: 
«Щоб було все до пуття, 
Щоб там нечисть усіляку 
До душі не допустить, 
Й не шептать від переляку, 
Дитя треба похрестить». 
Батьки вирішили так, 
Щоб мале не застудить, 
Бо надворі була «зюзя», 
Стали батюшку просить 
Вдома похрестити Кузю. 
Ну, а батюшка в селі 
Норов мав суворий, 
Як побачить телевізор – 
Був розбить готовий. 
Говорив, що то є нечисть, 
Від лукавого це все. 
Через нього будем в пеклі, 
він, мовляв: «Біду несе!» 
Тож, як в хату він зайшов, 
Телевізор вмить знайшов. 
Всі чекали ритуалу — 
Всяк з початку до фіналу 
Бачить хрещення хотів, 
Тож попу не заважали, 
Всі тихесенько стояли, 
Лише тесть в кутку сопів. 
Він на радощах напився, 
(Внук для нього народився!) 
Й на дивані мирно спав, 
Теж попу не заважав. 
Одягнувши швидко рясу, 
Поспішав отець святий, 
Щоб не гаять даром часу, 
Розпорядок дав такий, 
Скоса глянувши на стіл, 
Гаркнув молодому тату: 
«Ти стовпом ото не стій, 
А винось цю «сатану» із хати!» 
І «розбіглись» в хлопця очі, 
Стали все хапати. 
Що цей піп від нього хоче, 
Що ж виносить з хати? 
Довго він шукать не став, 
Погляд враз на тестя впав. 
Він, чортяка, п’яний спав. 
Що тут думати й гадати, 
Тестя хап на плечі  
І мерщій із хати.