Читати книгу - "Зіграй мою наречену, Холод Влада"

— Та не дуже, — я розувся. — Але чаю б, напевно, випив...

***

Ми сиділи мовчки і пили чай.

Виявилося, я зовсім не знав її і не розумів. Вона виглядала такою спокійною і безтурботною, що можна було подумати, що їй дійсно все одно на те, де я і з ким ночував. Хоча... А чому їй мало б бути не все одно? Навіть якщо колись вона мене кохала, не факт, що я їй все ще подобаюся.

Можливо, їй просто було зручно прийняти цю мою пропозицію і жити собі спокійно, не платити за комуналки і тому подібне?

Надя раптом дістала мобільний і я згадав, що мій сів.

— Піду поставлю телефон на зарядку, — я дістав телефон з кишені і хотів вже встати, коли вона зупинила мене.

— Та пий чай, я сама... — вона взяла мій телефон і мало не побігла з кухні.

І не було її аж декілька хвилин.

Коли повернулася, то усміхнулася і навіть вибачилася:

— Пробач, не одразу знайшла зарядку... — вона сіла біля мене. — Тож які в тебе плани на сьогодні? Будеш відпочивати? Я йду десь о першій. Сьогодні остання вистава перед моїм вихідним....