Читати книгу - "Не дивись мені в очі, Наталі Ліон"

Я прокидаюся від запаху ароматної кави.  В голові літають уривки недавнього сну.

 Влада немає в кімнаті і я не відразу згадую, що відбулося вчора.  Встаючи з ліжка я помічаю сліди вчорашньої бурхливої ночі і ніяковію.

Значить, все таки це не сон…  Ми провели цю ніч разом.

Я одягаю футболку і світлі мереживні шорти. Поволі прямую на кухню переборюючи хвилювання та розгубленість. Вчора все було так гостро, так пристрасно, а сьогодні я уявлення не маю, що буде далі.

Влад стоїть до мене спиною і пускає у відчинене вікно клубки сивого диму.  Він в синіх джинсах і сірій футболці, яка обтягує його тіло підкреслюючи виступаючі м’язи. 

Я не знаю, як себе поводити після цієї ночі. Ми були під дією алкоголю, дали волю почуттям, але як бути зараз?  

Я повільно підходжу до стійки і забираюсь на стілець.

- Привіт, - вимовляю ледь чутно. Всередині все палає від думки, що ми тепер разом. 

Влад повертається до мене  і суворим поглядом сверлить в мені дірку.

- Я заварив тобі каву, - показує на мою білу чашку з єдинорогом.

В його тоні немає ні краплі ніжності, і взагалі, мені здається, що він….злий?

- Дякую, - тихо відказую я. –  Щось  не так? – запитую, вдивляючись в його темні, стурбовані очі.

 Він бере стілець, ставить навпроти мене і сідає важко зітхаючи.

- Чому ти не сказала, що незаймана? – його чіпкий погляд випалює нутрощі. Всередині все завмирає від напруги, сковує рухи і слова. В його голосі звучить відчуття провини. Мені здається, чи він шкодує про нашу ніч?

Я обережно беру чашку і роблю ковток. Кава лише обпікає мого язика, а Влад пропалює своїм гарячим поглядом чекаючи на відповідь.

- А якби, сказала, що тоді? Ти б не торкнувся мене? 

Він нічого не відповідає. Мовчки бере мене за руку, тягне на себе і садовить на коліна. Від його дотиків знову прискорюється пульс і кидає в жар.

Я згадую його палкі поцілунки, міцні обійми і сильні чоловічі руки, які так ніжно погладжували мою спину. Мені було так добре поруч з ним, так спокійно.

- Пробач, я не це хотів сказати. Просто… я не розумію чому в такої неймовірно привабливої і, до біса сексуальної дівчини, досі не було чоловіка? – дещо м'якшим тоном запитує він. 

Я гублюся від його дотиків і гарячого дихання, що обпікає шкіру. Хочу йому зізнатися, розповісти, як давно мріяла про нього, але боюся його реакції. Рано. Надто рано  відкривати своє серце. Раптом, не оцінить?

- А якщо, я скажу, що не зустріла того єдиного, ти мені повіриш?

Він нічого не відповідає, тільки занурює свої пальці в моє розпатлане волосся і  цілує в губи з такою ніжністю, що метелики знову починають танцювати в моєму животі.  Як би мені хотілось, щоб ця мить не закінчувалась ніколи.