Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"

Кропива велика (Urtica dioica L.). У народній медицині протягом майже чотирьох століть вона застосовується всередину при маткових, кишкових, легеневих і гемороїдальних кровотечах. Тепер, коли в кропиві, крім вітамінів С і А (каротин), відкрито вітамін К, стають зрозумілими її кровоспинні властивості. Проф. А. С. Томілін пише: «Експериментально доведено, що кропива має здатність відновлювати гемоглобін і збільшувати число еритроцитів в не меншій мірі, ніж препарати заліза, і що вона сильно впливає на вуглеводний обмін. У народній медицині кропива здавна вживається як кровоспинний засіб, а крім того, при жовтяниці, при ревматизмі... при нічних потах у хворих не сухоти. Французькі лікарі твердять, ще лікування кропивою дає ефект при гострих і хронічних ентеритах, а також при поносах у туберкульозних хворих».

У народній медицині кропива користується широкою популярністю як важливий лікувальний засіб з різносторонніми Лікувальними властивостями і застосовується у вигляді свіжого соку, відварів, екстрактів і чаю з листя кропиви. Рафф рекомендує застосовувати чай з листя кропиви з медом при геморої. Він особливо радить таким хворим довго вживати мед.

Лимон (Citrus medica L.). Сік лимона в поєднанні з медом успішно застосовують не тільки при гіпертонічній хворобі, а й при інших захворюваннях. Рафф рекомендує нервовим людям щодня випивати сік половини лимона з столовою ложкою меду в склянці перевареної води. Цей напій чудово діє на організм і забезпечує нормальний сон. Г. Гертвіг рекомендує при катарі горла приймати сік лимона з медом. К. Апініс пише, що настій із соку лимона, яблук і меду добре допомагає при простудних захворюваннях. Ад. Ертель і Ед. Бауер рекомендують лимонний сік у поєднанні з медом і маслиновою олією як добрий засіб при захворюваннях печінки і жовчного міхура.

Липа (Tilia L.). Для медичних цілей використовуються переважно липа звичайна (Tilia cordifolia Mill. — Т. parvifolia Ehrh.) і липа широколиста (Tilia cordifolia Bess. — Т. platyphylla Scop.), які входять у Державну фармакопею СРСР. Липовий цвіт, тобто квіти липи,— один із стародавніх і популярних засобів народної медицини.

Фармакологічний комітет Вченої ради Міністерства охорони здоров'я СРСР затвердив до випуску: потогінний чай № 1 за таким прописом: квіти липи і ягоди малини по однаковій частині; збір для полоскання горла № 1, до складу якого входять квіти липи — 1 частина і дубова кора — 2 частини; збір для полоскання горла № 2, до складу якого входять квіти липи — 2 частини, квіти ромашки — З частини.

Ряд авторів рекомендує липовий чай з медом при різних захворюваннях. Ад. Ертель і Ед. Бауер зазначають, що липовий чай з медом по одній чашці на день подає добру послугу старим людям, бо «очищає від харкотиння легені», діє добре при захворюваннях легень і нирок. Д. Швікуле вважає, що чай з липового цвіту з медом і вином виліковує недокрів'я і блідим жінкам з жовтозеленуватим забарвленням шкіри надає свіжого кольору лиця. Г. Гертвіг рекомендує липовий чай з медом і з молоком при кору для заспокоєння спраги. Він також вважає корисним для хворих з судорожним кашлем і грипом пити по чашці відвару липового цвіту з медом вранці і ввечері.

Малина звичайна (Rubus idaeus L.). Вказівки на лікувальні властивості малини мають коріння в глибокій давнині, коли її сушені плоди застосовувалися при гарячкових захворюваннях, а настойки з її квітів — як протиотрута від укусів гадюк. За С. Є. Землінським, малина містить: ефірне масло, яблучну і лимонну кислоти, цукор, красильні речовини, слиз, вітамін С та ін.

Тепер сушену малину вживають як один із найкращих потогінних засобів при простудних захворюваннях. Деякі автори з успіхом застосовували сік і чай малини з медом. А. Рафф зазначає, що сік малини з медом є добрим освіжуючим і зміцнюючим засобом при кору. Чай малиновий з медом рекомендується при бешисі. Цей чай слід пити теплим по 2—3 чашки на день.

Медунка лікарська (Pulmonaria officinalis L.). Трава медунки застосовується в народній медицині як в'яжучий засіб. А. Рафф рекомендує при захворюваннях легень 20—30 г листя медунки, меду і жменю пшеничних висівок варити в 1,25 л темного пива, поки лишиться половина рідини, потім добре процідити, налити в пляшки і пити до їди. Ад. Ертель і Ед. Бауер рекомендують чай із суміші сушеного листя медунки, подорожника, шавлії, золототисячника і полину з медом як відмінний засіб при бронхітах, захворюваннях горла, сечового міхура, геморою тощо.

Оман правдивий (Inula Helenium L.).Корені оману правдивого широко застосовуються в народній і науковій медицині як добрий сечогінний і відхаркуючий засіб.

Рафф рекомендує чай з кореня оману з медом (одна столова ложка на склянку чаю) приймати ранком і ввечері по чашці при катарі бронхів, сильному кашлі. Він спостерігав добрий лікувальний ефект від застосування настою подрібненого кореня оману (одна столова ложка на склянку води, кип'ятити 10 хвилин) з медом (столова ложка меду на склянку настою). Приймати тричі на день по столовій ложці. Приймати його слід за годину до їди і лежати на правому боці протягом 15 хвилин.

Парило звичайне (Agrimonia Eupatoria L.). У народній медицині парило відоме як засіб, що має різносторонні лікувальні властивості, його застосовували при ревматизмі, геморої, шлункових та інших захворюваннях. Ад. Ертель і Е. Бауер рекомендують чай з парила з медом всередину тричі на день по невеликій чашці і у вигляді примочок. Показаннями для застосування чаю з парила з медом є: стійкий ревматизм, кровохаркання, розлад травлення, запалення гортані. Це один з кращих засобів при захворюваннях печінки і селезінки, бо він усуває запори і слабість кишечника; розчиняє і виділяє з організму нирковий пісок; дає добрий терапевтичний ефект при ракоподібних опухах.

Підбіл (Tussilago Farfara L.). Листя і квіти підбілу широко застосовуються у вигляді відварів і чаю як відхаркуючий засіб. Ще римляни приписували підбілу важливі лікувальні властивості при лікуванні кашлю; на це вказує латинська назва рослини — Tussilago, що походить від слова tussis, тобто кашель. Листя підбілу містить гіркий глюкозид — тусилягін, галову кислоту, інулін, ефірне масло, слизисті, дубильні та інші речовини. Фармакологічним комітетом Ученої ради Міністерства охорони здоров'я СРСР затверджений до випуску потогінний чай № 2, до складу якого входить листя підбілу — 2 частини, ягоди малини — 2 частини і трава материнки — 1 частина; грудний чай № 1, до складу якого входить листя підбілу — 2 частини, корінь проскурнику — 2 частини, трава материнки — 1 частина. В народній медицині приймають свіжий сік і