Читати книгу - "Сезон гроз"

під час серпневого весілля. Еґмунд і твій кузен запевняли, що викрадача моїх мечів от-от затримають. Я їх оптимізму не поділяю. І це мені навіть на руку. Маючи мої мечі, Еґмунд тримав би мене на гачку. Я волію піймати злодія сам, в Новіграді, в липні, перед аукціоном у Борсоді. Здобуду мечі і більше в Кераку не покажуся. А ти, Горицвіте, тримай рот на замку. Про те, що сказав нам Пратт, ніхто не сміє довідатися. Ніхто. З твоїм кузеном-інстигатором включно.

Я заклявся, що мовчатиму як могила. Він на мене дивно поглядав. Так, наче не вірив.

— А що всяко може повернутися, — каже далі, — то мушу мати запасний план. Я б хотів якнайбільше знати про Еґмунда і його братчиків, про всіх можливих претендентів на престол, про самого короля, про всю королівську родинку. Хочу знати, що вони заміряють і про що тихцем змовляються. Хто з ким тримає, які фракції діють і так далі. Ясно?

Я йому на те:

— Літти Нейд, — кажу, — ти в це втягувати не хочеш, так мені видається. І добре чиниш. Рудоволося красуня, без сумніву, чудово орієнтується у цікавих тобі справах, але надто багато її в’яже з тутешньою монархією, щоб вона зважилася на подвійну лояльність, це раз. А два — не дозволь їй здогадатися, що ти швидко зникнеш і вже не повернешся. Бо реакція може бути бурхливою. Ти вже, либонь, досвідчив, що чародійки не люблять, коли хтось зникає.

— Що ж до решти, — обіцяю, — можеш на мене покластися. Пильнуватиму і слухатиму все, що треба. А тутешню королівську родинку я вже знаю і пліток наслухався силу. Милостиво тут пануючий Белогун змайстрував собі численну прогенітуру[18]. Жінок міняв часто й легко, щойно нову набачив, як стара доречно зі світом прощалася, через дивний збіг заслабнувши раптом на хворобу, проти якої медицина безрадна. Отож-то є сьогодні в короля четверо законних синів, кожен від іншої матері. Безлічі дочок навіть не згадаю, ті на трон претендувати не можуть. І байстрюків теж не рахую. Варто, однак, згадати, що майже всі значні посади та уряди в Кераку зайняті королівськими зятями, кузен Феррант є винятком. А нешлюбні синове керують торгівлею і промислом.

Відьми́н, бачу, слухає пильно.

— Четверо синів від законних шлюбів, — веду я річ далі, — це за старшинством так: первородний, імені не знаю, бо при дворі заборонено його згадувати, після сварки з батьком виїхав і слід по ньому застиг, ніхто його більше не бачив. Другий, Елмер, — слабоумний пияк, тримають його під замком, це ніби державна таємниця, але в Кераку всі те знають. Реальними претендентами є Еґмунд і Ксандер. Ненавидяться, а Белогун спритно з того користає, обох тримає в непевності, а щодо питання сукцесії[19], то тут не раз демонстративно фаворизує і манить обіцянками когось із байстрюків. А тепер шепочуться по кутках, наче пообіцяв корону синові від нової дружини, саме тої, з якою офіційно бере шлюб на Ламмас.

— Я й кузен Феррант, — веду далі, — думаємо однак, що це обіцянка-данка, а дурному радість, старий хрін хоче схилити молоду жіночку до запалу в постелі. Що Еґмунд і Ксандер — єдині реальні спадкоємці. А якщо це вимагатиме coup d’état, то у виконанні когось з цих двох. Я з обома знайомий, через кузена. Обидва такі, мені видалося,… слизькі, як гімно в майонезі. Якщо ти розумієш, що я цим хочу сказати.

Геральт підтвердив, що знає, що і в нього самого таке ж враження після розмови з Еґмундом, тільки що він не вмів це так вдало сформулювати. А потім глибоко задумався.

— Я скоро повернуся, — каже врешті. — А ти тут дій і пильнуй за справами.

— Заким попрощаємося, — я йому на те, — будь другом, розкажи мені про ученицю твоєї магічки. Ту прилизану. Та ж то правдивий пуп’янок рожі, трішки з нею попрацювати, і розквітне препишно. Думав я, що коли присвячу себе цій справі…

Йому лице змінилося. І як вальне кулаком об стіл, аж кухлі підскочили.

— Лапи геть від Мозаїк, дармограю, — так ото до мене, без крихти респекту. — Вибий її собі з голови. Чи ти не знаєш, що ученицям чародійок суворо заборонений навіть найневинніший флірт? За найменшу таку провину Корал визнає її негідною науки і відішле до школи, а це для учениці страшенна компрометація і втрата обличчя, я чув про самогубства на цьому ґрунті. А з Корал жартувати нічого. Вона почуття гумору не має.

Хотів я йому порадити, щоб він спробувати полоскотати їй курячим пірцем борозенку між сідницями, від такої процедури найпонуріша зарегоче. Але змовчав, бо його знаю. Він не терпить, щоб хтось без належної поваги висловлювався про його жінок. Навіть тих, що на одну ніч. Отож присягнув я своєю честю, що цнотливість прилизаної адептки викреслю з порядку денного і навіть залицятися не буду.

— Якщо так тебе приперло, — він на те, вже на прощання, — то познайомився я в тутешньому суді з певною пані адвокаткою. Виглядає на охочу. Підбий клинці до неї.

Ну гаразд. Що я, маю трахати служительку справедливості? Але з іншого боку…

Інтерлюдія

Вельмишановній Пані

Літті Нейд

Керак, Верхнє Місто,

Вілла «Цикламен»

Замок Ріссберг, 1 липня 1245 p. R.

Дорога Корал,

Сподіваюся, що мій лист застане Тебе у доброму здоров’ї та настрої. І що все в Тебе складається якнайкраще, згідно з Твоїми бажаннями.

Спішу сповістити, що відьми́н, званий Геральтом з Ривії, зволив нарешті з’явитися у нашому замку. Щойно прибувши, за час, коротший від одної години, виявився він іритуюче прикрим і настроїв проти себе всіх без винятку, в тому числі й Достойного Ортолана, особу, що може вважатися втіленням доброзичливості та прихильності до кожного. Як виявилося, опінії, що кружляють довкола цього єгомосця, ніскільки не перебільшені, а ворожість та антипатія, що він з ними стикається, мають свої глибокі причини. Однак там, де треба віддати йому належне, я буду першим, хто так вчинить, sine ira et studio. Цей єгомосць — професіонал до шпику костей, і в питаннях свого фаху цілком надійний. Або виконає те, за що візьметься, або згине, намагаючись виконати, — в цьому сумніву нема.

Отож, мету всіх наших заходів можемо вважати здобутою, насамперед завдяки Тобі, дорога Корал. Складаємо Тобі подяки за старання, не сумнівайся у нашій дозгонній вдячності. А особливо