Читати книгу - "Таргани"

Вона відкрила свій маленький чарівний ротик, але, так і не знайшовши що сказати у відповідь, закрила його, потім знову відкрила, немов золота рибка. Очі її гнівно блиснули, і Харрі вже приготувався, що вона вдарить його, але сердитий вираз зник. Замість цього з очей бризнули сльози.

— Шкода, — вимовив Харрі, втім, без будь-якого жалю в голосі.

— Ви…

— Шкода. Але ми змушені таке питати.

— Але я…

їй стало важко дихати, вона підняла й опустила плечі, немов скидаючи із себе злість.

— Посол був одружений. А я…

— Теж заміжня?

— Ні, але…

Харрі легенько підхопив її під руку й одвів якомога далі від кухонних дверей. Вона повернулася до нього, в очах знову спалахнув гнів.

— Послухай, Ао, посол був знайдений у мотелі. Тобі відомо, що це значить. А значить це, що ти не єдина, кого він порав. — І він подивився на неї, спостерігаючи, яке враження справляють його слова. — Ми тут для того, щоб розслідувати вбивство. До того ж у тебе немає підстав дотримувати стосовно нього які-небудь зобов’язання.

Вона схлипнула, і він помітив, що трясе її за руку. Він розтиснув пальці. Вона підняла на нього очі. Зіниці її були великими й чорними.

— Ти чогось боїшся?

Груди її здіймалися.

— А якщо я пообіцяю нічого нікому не розповідати, звичайно, якщо тільки це не має відношення до вбивства?

— Ми не були коханцями!

Харрі знову глянув на неї, але побачив усе ті ж чорні зіниці. І пошкодував, що з ним немає зараз Нхо.

— Гаразд. Що тоді робить молода дівчина, така як ти, у машині одруженого посла? Крім того, що приймає там ліки від астми?

Харрі поставив порожній келих на тацю й вийшов. Там же він навмисно залишив пластикову ампулу. Ідіотський жест, але Харрі був готовий робити ідіотські жести, щоб прискорити події. Які завгодно.

Розділ 17

Елізабет Доротея Крамлі була в поганому настрої.

— Що за чортівня! У нас іноземець із ножем у спині, знайдений у мотелі, і ніяких відбитків пальців, ніяких підозрюваних, ніяких доказів. Тільки мафія, секретарки, Тоня Гардінг, власник мотелю. Я когось забула?

— Кредитори, — вставив Рангсан із-за газети «Бангкок пост».

— Це мафія, — поправила його інспектор.

— Але не той кредитор, до якого звертався посол Мольнес, — знову сказав Рангсан.

— Що ти маєш на увазі?

Рангсан відклав газету.

— Харрі, ти згадував, що водій розповідав, ніби посол заборгував комусь гроші. Що робить кредитор, коли боржник мертвий? Він намагається одержати борг із родичів, чи не так?

Ліз скептично подивилася на нього:

— Це ж чому? Подібні борги на перегонах — справа особиста, родина тут ні до чого.

— Є ще такі, кому небайдужі такі поняття, як родинна честь, а кредитори — ділові люди, вони, звичайно ж, намагаються одержати свої гроші будь-яким способом.

— Безпідставно, — скривилася Ліз.

Рангсан знову розгорнув газету.

— До того ж у списку вхідних дзвінків Мольнесам за останні три дні номер «Тай Індо Тревеллерз» мені траплявся тричі.

Ліз тихо присвиснула, і всі за столом закивали.

— Що? — стрепенувся Харрі, зрозумівши, що тут у нього пробіл.

— «Тай Індо Тревеллерз» — це на вигляд звичайне туристичне агентство, — пояснила Ліз. — Але основна їхня діяльність відбувається на другому поверсі офісу. Там видають кредити тим, хто не зміг одержати їх в інших місцях. У них величезні відсотки й дуже ефективна й тверда система стягнення боргів. Якийсь час ми спостерігали за ними.

— Безрезультатно?

— Та ні, ми могли б що-небудь на них знайти, якби захотіли. Але подумали, що їхні конкуренти ще гірші, тобто ті, хто займе їхню нішу на ринку, коли ми прикриємо «Тай Індо», і залишили все як є. Вони явно діють окремо від мафії й, наскільки нам відомо, навіть не платять відсотків босам за «дах». І якщо посла вбив хтось із їхніх людей, то це перший подібний випадок в історії.

— Може, вирішили нарешті кого-небудь показово провчити, — припустив Нхо.

— Ага, спочатку вбити посла, а потім дзвонити його родині й вимагати повернення боргу. По-моєму, трохи дивний порядок дій! — посміхнувся Харрі.

— А чому б ні? Це послання іншим боржникам: от що з вами буде, якщо не заплатите вчасно. — Рангсан перегорнув газетну сторінку. — А якщо при цьому рідні повернуть гроші, то взагалі все чудово.

— Гаразд, — сказала Ліз. — Нхо й Харрі, ви провідаєте їх. І ще одне: я поговорила з нашими техніками. Вони не можуть ідентифікувати жир на знарядді вбивства, сліди якого виявлені на костюмі Мольнеса. Вони вважають, що він органічного походження, точніше — що це жир якоїсь тварини. Гаразд, на цьому все, за роботу.

Рангсан наздогнав Харрі й Нхо по дорозі до ліфта.

— Будьте обережні, там сидять конкретні хлопці. Я чув, вони застосовують до боржників гребний гвинт.

— Гребний гвинт?

— Беруть їх із собою на катер, прив’язують до палі в ріці й, піднявшись трохи вище за течією, витягають підвісний мотор із води й пускають у режимі реверсу, потихеньку сплавляючись униз. Уявляєш собі?

Харрі уявив це собі досить чітко.

— Років зо два тому ми знайшли хлопця, що вмер від зупинки серця. Обличчя в нього було порізане в жмути, у буквальному значенні. Сенс, мабуть, був такий, щоб він ходив у такому вигляді по місту для остраху і як повчання іншим боржникам. Але в нього серце не витримало, тільки-но він почув звук мотора й побачив гвинт у себе під носом.

— Так, неприємно, — погодився Нхо. — Краще заплатити.

«Amazing Thailand»[18], — було написано величезними буквами над малюнком яскравого кольору, що зображує таїландський танець. Постер висів на стіні крихітного туристичного агентства на Сампенг-лейн у Чайнатауні. Крім Харрі й Нхо, а також чоловіка й жінки, кожен з яких був за своєю конторкою, у приміщенні, опорядженому по-спартанськи, не було нікого. На носі в чоловіка були окуляри з такими товстенними лінзами, що здавалося, він дивиться на світ ізсередини акваріума.

Нхо показав йому поліцейське посвідчення.

— Що він каже?

— Що поліція тут завжди бажаний гість і що в них знайдуться для нас тури з великою знижкою.

— Попроси в них безкоштовний тур на другий поверх.

Нхо вимовив кілька слів, і мешканець акваріума негайно схопився за слухавку.

— Пан Соренсен тільки доп’є свій чай, — сказав він англійською.

Харрі відкрив було рот, однак Нхо кинув на нього застережливий погляд. Обидва чекаючи сіли на стільці. За кілька хвилин Харрі показав на вимкнений вентилятор на стелі. Мешканець акваріума з жалем усміхнувся:

— Зламаний!

Харрі відчув, як стікає потом. Ще за кілька хвилин задзвонив телефон, і клерк запросив їх за собою. Біля