Читати книгу - "Доторк"

той вмирає. Хотів, але, бляха, він відчував, як напружуються м’язи, і свідомо не давав рукам стискатися в кулаки. Якби на місці Праґера був його батько, подумав він, Барні розбив би йому обличчя просто на ліжку, бо коли не можеш звинувачувати причину, то переводиш увагу на знаряддя, і, зрештою, біль Праґера цього не зменшував.

Дорогою вниз ліфт зупинився на третьому поверсі, усміхнений молодик увійшов і запропонував Барні сигару.

— Хлопчик, — радісно скрикнув він, — вісім фунтів дві унції!

— Спочуваю, — відказав Барні, ігноруючи сигару, вдаряючи по кнопці першого поверху.

Молодий чоловік витріщився на нього, роззявивши рота, рука із сигарою так і зависла в повітрі, і лише коли двері відчинилися у вестибюль, він відреагував:

— Що ви таке кажете?

Та Барні вже зник за обертовими дверима.

***

Коли Карен стало краще, вони закріпили за нею команду «Трейсер контрол» із трьох людей. Головним був Джош Чемберлен, присадкуватий чоловік середнього віку, який перемежовував важке дихання зітханнями, ніби це все для нього занадто. Вона ніяк не могла розгледіти його очей за товстими лінзами, і він поводився тихо та гідно, коли вони почали своє полювання на радіацію.

Його асистенти були молоді. Стен, високий (волосся накриває очі й скромна усмішка), грав у баскетбол у коледжі до війни. Його навчили знезаражувати в армії, розповів він, бо міг дотягнутися до високих речей. Марті — грубувато-привабливий синьоокий кокетник, який постійно ніби оцінював її, і Карен через силу іноді перехоплювала його погляд, коли він дивився на неї, і тішилася, що молоді чоловіки досі вважають її привабливою.

Джош Чемберлен планував відвідати супермаркет «Фуд-райт» перед закриттям. Вони зайшли всередину, коли вийшов останній відвідувач. Керівник і дівчата-касирки, які підраховували виручку, підняли голови й витріщилися на чоловіків у білих комбінезонах із каптурами. Чемберлен пояснив ситуацію, і керівник отупіло вирячив очі.

— Що ви сказали? Радіоактивне що?

— Це не має значення, — зітхнув Чемберлен. — Нам треба швидко все перевірити й іти далі.

— Я не впевнений, що маю повноваження…

— Слухайте, якщо ми не зможемо перевірити супермаркет, нам доведеться викликати шерифа, який його закриє. На карантин. Треба вам цього?

— Ні, звісно, ні. Я… я думаю, все нормально. — Він нервово розсміявся. — Доки не побачив місіс Старк, думав, ви, хлопці, хочете пограбувати нас. Такі костюми.

Чемберлен кивнув.

— У нас таке постійно. Це не займе багато часу.

Стен з Марті почали з протилежних кінців магазину й зустрілися в центрі. Не знайшли нічого, доки Стенів лічильник не затріскотів на одній з кас. Марті дістав мазок з бавовняним кінчиком і провів ним між кнопками з цифрами на касовому апараті. Касирки, які за цим спостерігали, пожвавилися.

— Спокійно, дівчата, — озвався Чемберлен. — Така маленька цятка нічого особливого не означає. Одна з вас, напевно, підібрала її через якусь банку чи коробку, і, коли набирала ціну, порошинка стерлася й упала між кнопок апарата. Не варто хвилюватися. Ні в кого нема опіків на пальцях? Ми не знаємо, як давно та цяточка там тримається, тому, якщо в когось з’являться опіки чи нудота протягом наступних двох тижнів, зв’яжіться з відповідальним за радіаційну безпеку в Центрі. Він скаже, що робити.

Карен побачила на їхніх обличчях образу. Хотіла пояснити, що вона також просто невинна жертва, але різкі погляди промовисто заявили, що краще мовчати.

Лічильники не показали нічого в хімчистці Елджина, магазині одягу Гекшера чи каварні неподалік, а також в інших місцях, які вони перевірили протягом наступних кількох днів. Проте слід знайшовся в салоні краси Мартіно, на кріслі, де Карен укладали волосся.

Містер Мартіно й дівчата, що на нього працювали, впали в паніку, доки Джош не пояснив те саме, що говорив у супермаркеті. Карен налякали їхні погляди — суміш відрази й люті.

Містер Мартіно протер обличчя й проверещав:

— Моя дочка вагітна, і вона приходила сюди на укладання, сиділа в тому кріслі після місіс Старк! Що, як вона щось підхопила?!

— Ми відправимо когось до неї додому, якщо дасте адресу, — заспокоїв його Чемберлен. — Найпевніше, нічого не…

— Господи! Боже мій! А якщо так?! А якщо щось станеться з її дитиною?! — Він люто блимнув очима на Карен. — Якщо з дитиною щось станеться, я…

— Обережніше зі словами! — гаркнув Чемберлен. — Ви не маєте права звинувачувати місіс Старк, вона така ж винна, як і ваша дочка, якщо та передала це комусь іншому. Ви повинні дякувати місіс Старк за те, що вона прийшла з нами перевірити всі ці заклади. Багато людей навіть так не хочуть нам допомогти.

Але містер Мартіно не слухав, його обличчя палало ненавистю.

— Більше щоб я вас тут не бачив. Відтепер ходіть собі зі своєю радіацією де хочете.

Карен відчувала, що от-от розплачеться. Очі наповнювали сльози, але вона не хотіла втрачати самовладання перед ним. Вона обернулася й вибігла із салону.

Дорогою назад її охопила депресія, Карен не могла ніяк відповісти на запевнення Чемберлена, що радіоактивних слідів зовсім трішки що в Мартіно, що в супермаркеті, і навіть якщо одна чи більше людей недовго контактували з нею, це означатиме щонайбільше опік, який зрештою загоїться. Але Карен думала про дещо інше. Скоро їм доведеться відвідати людей з літньої театральної групи. Звісно, тепер вони готують «Гедду Ґеблер» без неї, але вона відвідувала перші репетиції, і багато людей її, можливо, торкнулися, особливо Дейл, коли пробував лізти до неї за лаштунками.

Тієї ночі він був п’яний, притиснув її в кутку, обійняв і змусив до поцілунку. Він обмацував її, запхав руку під сукню й розстебнув ліфчик так швидко, що Карен не встигла від нього вислизнути. Тепер, пригадуючи, що вони знайшли сліди пилу в неї на грудях, вона замислилася, чи він їх не підхопив і чи не передав своїй дружині або іншим жінкам, яких торкався, від чого їй стало гидко.

Чемберлен сказав, що планує перевірити всіх людей з трупи окремо в них удома, а тоді займеться знезараженням глядацької зали муніципального коледжу міста Елджина, до того як відбудеться наступна запланована репетиція. Досить неоковирно він спробував переконати її нічого від нього не приховувати.

— Це як таємниця між лікарем і пацієнткою, — пояснив він. — Можете не хвилюватися й розповісти, чи ви з кимсь були. Іноді люди бояться про це говорити, бо мають якісь секрети. Обіцяю вам: я та «Трейсер контрол» поважаємо вашу конфіденційність.

—