Читати книгу - "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"

порве і себе, й нас на частини!

— Я не перерізатиму її! — повторив Басія, але ніхто йому не

відповів. Перевірив, чи увімкнено мікрофон.

— Один! — мовив Гевлок, закінчивши свій рахунок від «10» до

«1». — Ваш час кінчився, хлопці.

Басія не міг би сказати, чи подіяли бодай якось ці погрози

безпеківця на міліцію. Його дисплей усе показував червоні лінії

спрямованого на «Росі» та «Барбу» вогню. Та він не звертав на

це уваги.

Вище нього «Росинант» почав, відгукуючись на повільне

обертання «Барбапікколи», зміщуватися й вмикати маневрові

двигуни, що лишилися, відчайдушно намагаючись усунути оте

ослаблення натягу линви. Два масивні кораблі, прокручуючись

на різних осях обертання, могли постраждати, коли линва

переходить від розслабу до натягу в тисячі тонн напруги: цього

досить було, щоб позривати верхи з кораблів і навіть

порозривати кораблі на частини.

— Басіє! — лагідно звернулася Наомі. — Я не можу дати багато

часу тобі. Ти ж і сам знаєш: кінець тут, хоч як крути-верти, однаковий.

— Я перевіряю канатний зв’язок із «Барбою», — сказав він, уникаючи відповіді на слова Наомі.

Надбудова стала мішаниною покрученого металу й зношених

линв. То тут, то там зрушені підпори повідривали шматки

корпусу, а ті, що ще були сполучені, то розтягувалися, то

вигиналися з кожним обертом корабля. Басія спробував

вирахувати, скільки ж напруги мало бути між опорою та

линвою, і не зміг. Якщо линва порветься, вона, либонь, розітне

його навпіл. Якщо він має перерізати її, то хай би спершу Алекс

ослабив натяг.

— Я її не перерізаю, — проказав він знову, більш для себе

самого, аніж для когось. Перерізати линву означало відпустити

Барбу, щоб вона опустилася в горішні верстви атмосфери, розпалася й згоріла. І щоб згоріла й Фелсія. А Алекс обіцяв, що

не попустить такому…

Пара червоних рис простяглася через його дисплей, і на мить

спалахнули там слова: БЛИЗЬКА НЕБЕЗПЕКА! Він не дуже добре

знався на вояцькому жаргоні, але здогадувався, що означає цей

вираз. То й сховався за опорою линви. Ген там, у чорному

просторі поміж «Ізраелем» та «Барбою», дванадцять чоловіків у

скафандрах плинули до нього на газових струменях. Вони все

ще мали кілька своїх саморобних ракеторпед.

— Хлопці! — мовив Гевлок, зі щирим смутком у голосі.

— Гевлоку! — крикнула Наомі. — Якщо ти попустиш, щоб ці

дуподучки застрелили Басію, то я не впущу тебе назад на мій

корабель!

— Гаразд, — сумно мовив Гевлок. І тут один із дванадцятьох

нападників закрутився, бо з пробитого ранця його ПКД вилетів

не такий, як йому треба, струмінь білого туману. Шалено

крутячись, кехівець на великій швидкості полетів геть-геть від

своїх товаришів.

— Хтось із вас підібрав би його, — підказав міліції Гевлок. —

Його ПКД пішов на грінки.

Він іще й не договорив, як двоє кехівців підлетіли до невдахи й

зачепили його кішками-грапнелями.

— Гевлоку! Ти, дупи дучко! — обізвався Кенен на відкритій

частоті, де всі могли його чути. — Зараз я залюбки проб’ю в тобі

дірку!

І, разом з усією своєю командою, відкрив вогонь по Гевлоковій

позиції в шлюзі — та й загнали безпеківця у прихисток.

Тоді Басія, в якого перестали стріляти, скористався спокійною

хвилиною, щоб оглянути пошкоджені опори.

— Наомі! Зараз я надішлю тобі картини пошкоджень.

— Басіє… — почала вона.

— Допоможи мені це полагодити, — урвав він її. — Якщо у

«Барби» є ще линва, я приварю її тут, а Алекс потримає нас, аби

ми не втратили зв’язку повністю.

— Басіє, — лагідним і сумним голосом сказала Наомі. — Тут

уже нічого не поправиш. «Барбапіккола» падає. І нічого ми не

виграємо, якщо триматимемо її при собі.

— Я цього не приймаю! — криком відповів Басія, так гучно, що

гучномовці спотворили голос. — Має бути якийсь вихід!

Тут дисплей блиснув йому засторогу, й він поспішив у

прихисток — устиг сховатися від граду куль, що зацокотіли по

корпусу, лишаючи лискучі смуги у тьмяному