Читати книгу - "Між нами, Верефрі"

— І я теж тебе вітаю, — сказала вона, затримавши погляд на ньому.

Вони обидва знали, що це тільки початок їхнього спільного життя. У їхніх очах горів вогонь пристрасті, який не затухав, а з кожною секундою, з кожним кроком набував нових барв. І хоч усі зміни тільки починалися, Харпер була впевнена в одному — попереду їх чекає ще багато захопливих і складних моментів.

Вони обережно закрили за собою двері, і в тиші будинку відчувався легкий запах новизни, ніби все тут було створено для них двох. Меттью наблизився до Харпер, і його погляд став ще більш інтенсивним, ніж раніше. Він не поспішав, але його присутність була такою сильній, що вона відчула, як її серце прискорюється.

— Ти не знаєш, як довго я чекав на цей момент, — сказав він, м’яко проводячи пальцем по її щоках.

—Довго, це скільки? Тиждень?— сказала я , кепкуючи над його «серйозністю»

Харпер поглянула на нього, її очі не відводились від його обличчя. Вона не відчувала ніякого страху, тільки напругу і зацікавленість.

— Чому ти так упертий, Меттью? Чому завжди граєш на кілька кроків вперед? — запитала вона, але в її голосі не було звинувачення, лише цікавість.

Меттью посміхнувся, його руки знайшли її талію.

— Тому що я знаю, чого хочу. І я хочу тебе, Харпер, в кожному сенсі цього слова. Я знаю, що ти теж цього хочеш.

Вони стояли поруч, обмінюючись поглядами, і ця тиша між ними була настільки наповнена енергією, що, здавалось, ще один крок — і весь світ зупиниться.

— Ти дійсно вважаєш, що все це так просто? — запитала вона, трохи знижуючи голос.

Меттью нахилився до неї, шепочучи:

— Я вірю, що з тобою все завжди буде так, як ми вирішимо. І якщо ти зі мною, ми зможемо подолати будь-які труднощі.

Харпер не відповіла. Її серце билося швидше, а її дихання ставало важчим. Вона відчула, як він наближається, і, незважаючи на всю її незалежність і рішучість, щось всередині нею зворушувалося.

— Це буде цікава ніч, — сказав він, ніжно проводячи пальцями по її шиї.

Харпер замкнула очі на мить, а потім, наче прокидаючись від трансу, посміхнулася і кивнула.

— Так, цікава. І точно не така, як ти собі уявляєш.

Меттью підійшов ближче, і їхні губи майже торкнулися, коли раптом вони почули дзвінок телефону.

Харпер миттєво відсахнулася, і на її обличчі з’явився вираз несподіванки.

— Це може бути Віра, — сказала вона, намагаючись придушити хвилювання. — Вона може захоче щось сказати.

Меттью, трохи роздратований, але все ж усміхаючись, підняв брови.

— Мабуть, ми маємо трохи більше часу, ніж я думав.

Харпер підійшла до телефону, але коли побачила номер, її обличчя одразу змінилося. Це був номер її батька. Вона вагалася, але вирішила все ж таки відповісти.

— Тато? — запитала вона, тримаючи телефон до вуха.

— Харпер, я просто хотів переконатися, що ти в порядку. Ще раз вітаємо з весіллям. Ми всі дуже раді за тебе.

— Дякую, тату. Все добре, не переживай, — відповіла Харпер, її голос був теплим, але злегка нервовим. Вона почувалася так, наче частина її життя зараз стояла на роздоріжжі, і вона мала зробити вибір.

— Я сподіваюся, ти точно зробила правильний вибір, — сказав батько, і в його голосі звучала стримана турбота.

Харпер, відчувши, як час витікає між пальцями, швидко попрощалася і поклала телефон.

Меттью стояв біля вікна, його погляд був зосереджений, але він не порушив тишу.

— Можна почекати, — сказав він, повертаючись до неї, — але я не хочу, щоб ти тікала від мене.

Харпер знову наблизилася до нього, відчуваючи, як усі її сумніви зникають. Вона була тут, з ним, і більше нічого не мало значення.

— Я нікуди не йду, — тихо сказала вона, відчуваючи його дихання. — Я тут. І я готова до того, що має бути далі.

Меттью усміхнувся, притягнувши її до себе. Він не сказав більше нічого, але вони обоє знали, що цей момент був лише їхнім.

Вони стояли поруч, і в цій тиші було щось більше, ніж просто очікування. Це було усвідомлення того, що їхні шляхи тепер переплетені, і все, що попереду, було невідомим, але таким захоплюючим. Харпер відчувала, як її серце б’ється в ритмі з його, а її думки плавно відступали назад, залишаючи тільки почуття.

Меттью притягнув її ближче, його руки обвили її талію, і, здається, весь світ зупинився в цю мить. Її обличчя було всього за кілька сантиметрів від його, і в його погляді був той самий вогонь, що вона вже відчула з самого початку їхнього знайомства.

— Ти — все, що я хотів, Харпер, — сказав він, його голос був м’яким, але таким твердим, що це відразу ж привернуло її увагу.

Харпер не відповідала, але її погляд став ще більш проникливим, коли вона помітила зміни в ньому. Він був не таким, як раніше — не просто впевнений, а справжній. І в його словах було більше, ніж просто обіцянки, це була непохитна віра в те, що вони справді зможуть подолати будь-які труднощі разом.

Вона торкнулася його грудей, відчуваючи легке тремтіння, яке пробігло її пальцями, і тихо промовила:

— Ти точно знаєш, чого хочеш. І я теж.

Меттью, злегка нахиляючи голову, змусив їхні губи знову зустрітися. Цей поцілунок був повний пристрасті, але в ньому також була ніжність, яка все змішувала в один момент. Її руки м’яко ковзали по його плечах, поки вони поступово наближалися до ліжка, не відриваючи один від одного поглядів.

Як тільки вони опинилися в ліжку, Меттью відступив на крок, дозволяючи Харпер побачити його вираз обличчя, в якому було щось таке, що змушувало її серце битися швидше.