Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"

У самому підвалі було три проходи, які вели назовні. Аліка, не звертаючи уваги ні на що, кинулась у самий лівий тунель. Маль пішла за нею. Раптом Ріель зупинилася і, помітивши пропажу малечі, побігла назад. Але чергова колона впала, і частини балок з камінням полетіли просто на дівчину. Ронал обернувся. В останній момент він встиг затягнути Ріель у прохід. Великий насип зі шматків стін і колон відгородив рятівників від своєї юної королеви.

- Ні-і! Тільки не це! Потрібно дістати її звідти! - Маленька фігурка намагалася відтягнути величезні брили з проходу, обдираючи ними шкіру на руках.

- Ріель, де королева? - У паніці закричала ельфійка, коли повернулася, здивовано подивившись на таку ж перелякану дівчину.

- Лія! Лія на тому боці завалу! Вона вчепилася в штору і вислизнула з моїх рук! - Відповіла Ріель ельфійці, намагаючись перекричати гуркіт дома, який от-от розвалиться на шматки. Сльози потоками заливали обличчя блакитноокої дівчини, заважаючи їй.

Ронал і Маль заходилися судомно допомагати їй розкопувати завал. Ось-ось вони мали звільнити прохід. Але ще одна колона впала з того боку, і по стелі тунелю пішли тріщини.

Аліка, яка нарешті помітила відсутність своїх гостей, теж повернулася до початку проходу. Алхімік побачила трійцю, яка досить спритно відкидала каміння, наче вони нічого й не важили. Ще вона побачила величезні тріщини, що розповзалися над її головою, мов змії. Почувши, як тріщать дошки в стелі, дівчина відразу схопила друзів і, махнувши крилами, силоміць відтягла їх від завалу. Груди каміння ще більше завалили прохід, а потім частина колони взагалі перекрила будь-які варіанти порятунку Лії, давши початок новим, ще більшим тріщинам.

 - Нам треба йти! - Крізь гуркіт голос Аліки Зоряної було ледве чути. Алхімік чіплялася за друзів пазурами, поступово тягнучи їх за собою.

- Ми не можемо піти, кинувши Лію тут! – У паніці кричала Ріель, вириваючись із рук фукуроу.

 - Прохід зараз завалиться і поховає нас під своїми уламками, хто тоді врятує королеву? - Підійшовши до Ріель і схопившись за її плечі, прокричав Ронал. Він затрусив дівчину, подивившись на неї згори донизу.

 - Її теж може завалити! Вона загине! - Прийомна мати драконіци впала на коліна і заплакала в  істериці від безсилля.

- Нам не відсунути колону. Потрібно бігти, поки ще більшого обвалу не сталося! - Алхімік спробувала підняти дівчину. Знов гуркіт. Пил упереміш з їдким димом швидко почав заповнювати весь простір підвалу. Аліка, Маль і Ронал підняли голови до стелі, жахнувшись тріщин, як продовжували розповзатися.

- Ні, я не кину Лію одну! - Ріель піднялася з колін, побігши назад до обвалу.

- Потрібно йти зараз же! – Загарчав зло Ронал. Перевертень хитнув головою, схопив дівчину і потяг до виходу. Та впиралася і брикалася, намагаючись вибратися з лап перевертня, але хлопець не випускав, і тільки сильніше стискав у своїх обіймах  Ріель. Він насилу пробирався крізь вузький тунель з неподатливою ношею. Дим тим часом ставав все густішим і просто виїдав очі. Перевертень однією рукою протирав їх й одночасно намагався рукавом прикрити ніс. Раптом Ріель закашлялася від диму і пилу, які швидко заповнювали її легені. Цим моментом і скористався Ронал, вискочивши назовні. Як тільки друзі пройшли тунель, стеля остаточно обвалилася, піднявши величезну хмару пилу.

В цей час Лія дісталась руни, яка так зачарувала її. Варто їй було доторкнутися до сяючого знаку, як спогади минулих днів хлинули потоком в розум дівчинки. Вони рунами випалилися в її дорогоцінних очах.

Одна з балок, падаючи, зіштовхнула драконицю, і та, з'їхавши по шторі, опинилася на палаючій підлозі. Вмить світло залило наповнену димом кімнату. Лія розплющила очі. Стара луска оплавилася, замінившись на нову, хвіст майже діставав до підлоги. Туніка сильно потяглася від жару, подекуди прилипнувши до нової луски. Шум і гам пропали, залишились звуки потріскування обпалених дошок. Маленький закуток повністю заповнився димом і лише слабкий потік свіжості лоскотав ніс драконіци. Вставши на ноги і зробивши пару хитких кроків, Лія далі пішла впевненіше. Вона йшла, вважай наосліп, слідуючи за приємним запахом свіжості, не помічаючи під ногами розпечених дошок і жахливого жару навколо.

Особняк згорів майже повністю. Пара зрубаних колод і обгризена вогнем стіна залишилися нагадуванням про колишню будівлю. Тіла демонів обернулися пилом, навіки упокоївшись у землі. Арагол давився сміхом, доки його підлеглі шукали останки ворогів Скаїра. І невдовзі вони принесли в невеликому мішечку лусочки, які залишилися від драконихи. Задоволений своєю перемогою генерал поїхав назад у замок, охоплений гордістю та надмірною радістю.

Тунель, яким бігли Ріель і її друзі, обвалився цілком, та й сам підвал засипало до стелі, приховавши своє існування. Погорільці вибралися з зруйнованого тунелю біля невеликого торгівельного села, яке знаходилося недалеко від глибокого і довгого каньйону «Грома». Вони тут же попадали на землю, відкашлюючись від їдкого диму, який біг за ними по п'ятах.

- Нам зараз же треба повернутися за нею! – Кричала злякана Ріель, нервово повертаючись у бік зруйнованого виходу. Вона просто не могла уявити собі, як їй далі жити без цієї дитини, яка була вистраждана нею. Душа Ріель завмирала при згадці про те, як ніжно Лія дивилася на неї, як дарувала їй тепло своїх обіймів. Але найбільше страждань дівчині приносила її безпорадність. - А якщо Арагол знайде її? А якщо її завалило? А якщо, якщо… – Хапалася дівчина за своє волосся, перебираючи в голові найжахливіші варіанти. Адже вона не з чуток знала, на що здатні демони в гніві.