Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна "

-Чому мені так не щастить?,- перша порушує тишину між нами, витираючи сльози долонями.

-Юля, ти гідна набагато кращого ніж він,- не можу витримати її сліз та обіймаю, вона не проти та теж притуляється ближче.

-Я вже скільки разів сходила на побачення всліпу, що сама збилася з рахунку та лишень одні розчарування,- її подих відчувається розпач,- Я в нього закохалася, розумієш?

-Розумію,- своєю долоню витираю її сльози.

-Чому ти завжди до мене така добра?

-Не знаю, але колись я теж сиділа в гуртожитку плакала, а саме ти підійшла заспокоїла мене і весь час підтримувала.

-Так пам’ятаю, як ти ревіла та сохла за тим покидьком. Як його там було звати… на язиці крутиться Микита, Макар, М-м…

-Максим,- кажу вже я посміхаючись, бо не можу дивитися спокійно, як вона намагається згадати імʼя.

Ми довго з нею говорили, згадували студентські роки та ділилися про свої нещасні перші кохання. Поки Юля не втомилася та заснула в мене на колінах. Я акуратно встала з її ліжка, накрила ковдрою. Дивлячись на нею сонною я розумію, що за ці роки вона стала для мене як ще одна сестра, такою рідною. На в шпильках покидаю її кімнату та заходжу до себе. Діана вже міцно спить на ліжку закинувши ногу зверху на ковдру. Вона така була втомлена, що заснула в тому комбінезоні в якому йшла в бар.

Влягаюся на розкладне крісло та накриваюся ковдрою. Оскільки, я нарешті на одинці зі своїми думками, вирішую прочитати ще раз повідомлення від Павла: «Обов’язково при зустрічі подарую тобі квіти. Ти доречі які полюбляєш?». Дійсно, а які я люблю квіти? Як і більшість дівчат троянди? Не буду сперечатись вишукана квітка, гарна зовні та колюча одночасно. Але ні, мені більше подобаються півонії. Тендітні, романтичні та надихаючі на кохання. Тому задумавшись про квіти, набираю йому відповідь в повідомленнях:

-«Одні з гарніших. Півонії»,- відповідь прийшло від нього одразу, таке відчуття, що він очікував смс тримаючи телефон в руках.

-«Буду мати на увазі. Скажи, а ти віриш в долю?».

-«А ти б повірив в щось нереальне, що обʼєднує двох людей?».

-«Я вже не знаю в, що вірити. На добраніч, моя втікачка)».

Ваші сердечка та коментар, дуже сильно надихають на створення та продовжень книги. Діліться своїми враженнями від розділу під книгою. Ви моя любов та натхнення.

За анонсами до книги, можете підписатися на сторінку в інстаграмі @asya_vitalyivna

З любовʼю, Ася .