Читати книгу - "Покохай мене, Стефанія Лін"

Розвертаюся, щоб піти. До мого подиву у коридорі стоїть Марк. Не знаю як зрозумів, що я тут, але знову бачити чоловіка у цій квартирі, дивно. Він взагалі не вписується в атмосферу. Багатство проти бідності. Краса проти старого. 

— Не буду запитувати, що ти тут робиш, — пошепки промовляю. — І як здогадався, де я. 

Синьо-зелені очі сирени повільно оглядають. Спокійно, навіть флегматично. Данте немов нічого не турбує у цьому світі, від слова взагалі.  А потім шокує реченням:

— Я хочу, щоб і далі жила у мене. 

Варто цим словами пролунати в повітрі світ миттєво стає іншим. Новим. Незвіданим. Серце падає у п'яти, здається я і ніг не відчуваю. Тріпоче кожна часточка мого “я”. Кожний атом та клітина наповнюється чимось світлим, сповненим надії. Його слова змітають усе. Проганяють попередні ультиматуми, погрози, мої вагання та страхи. Виявляється, так просто… Все так просто, варто втратити щось, щоб віднайти інше.