Читати книгу - "Чи любите ви Вагнера?"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Але…
— Ніяких «але». Повір мені, коли ти хочеш працювати з нами, необхідно навчитися стримувати свої почуття.
Тепер він знав, чому згадав ту англійську п’єсу. Ага, то була вистава «Візит міс Хестіндіш». Там студент, — не справжній, а удаваний, злидар і шахрай, — скористався з довірливості хазяїна, щоб пограбувати банк, у якому той служив. Він так само скористався з гостинності доктора, щоб розмістити у нього підпільну друкарню.
Згадавши це, Жюль посміхнувся. Що ж, порівняння напрошується само собою. Він збентежено знизав плечима.
Доктор Буч повернувся до вітальні і пояснив:
— Виклик до хворого. У хлопця, безперечно, запалення легенів. За годину я повернуся. Звичайно, ви ночуватимете у нас, пане Грак?
— Не відмовлюсь, докторе. Спасибі за вашу ласку й гостинність.
Доктор зробив невиразний жест.
— Я піду пішки. Тут недалеко.
Помітивши запитання в очах Марі-Те, він пояснив:
— Просто я заощаджую бензин. До кінця місяця його ніде не дістанеш.
* * *
Притулившись до батареї парового опалення і тримаючи в руці чарку коньяку, Жюль Грак поглядав на Марі-Те, яка зручно вмостилася в куточку канапи, підібгавши ноги.
Її очі блищали.
— «Що за дівчина, боже! Яка принадна!»
Несподівано Марі-Те запитала:
— Ти мені розкажеш про Опір? Ну, звичайно, те, про що можна розповідати.
І з іронією додала:
— Якщо тільки моє запитання не надто зухвале.
Дивлячись на ніжки Марі-Те, Жюль Грак відсьорбнув із чарки, смакуючи напій, поволі підійшов до столика, поставив чарку і сів у фотель доктора Буча.
— Ні, люба. Я можу задовольнити твою цікавість. До певної міри, звичайно.
— Тоді починай. Я вся перетворилася на слух.
Вона вмостилася зручніше, приготувавшись слухати. Її коротка спідничка трохи задерлася, оголивши вище колін гарні стрункі ніжки. Жюль Грак кашлянув і проковтнув слину.
Голос його звучав трохи хрипко:
— Опір? Організація, в лавах якої ми працюємо? Це досить складна штука. Перш за все є дві категорії учасників Опору. Легальні й нелегальні. Легальні — це такі ж люди, як ти і я, що не змінили ні своїх звичок, ні довоєнного заняття, ні своїх адрес. Нелегальні — це ті, що засуджені законом і поліцією, їх розшукують, вони зреклися всього — і родини, і роботи. Найчастіше вони змушені залишити район чи округу, навіть департамент, де вони раніше жили. У них підроблені документи, паспорт, службова довідка, продуктові картки і таке інше… Цe професіональні учасники руху Опору, коли можна так сказати.
— На які ж кошти вони існують?
— На кошти, що їх кожного місяця збирають серед легальних учасників Опору, плюс гроші, реквізовані у німців, поліцаїв, дарнанівців і колабораціоністів. Крім того, ми постачаємо їм зброю і спорядження. Зброї ще бракує. Доводиться нападати на німців, дарнанівців, резервістів, поліцаїв і агентів, як це вже давно робиться в північній зоні. Вибухівку виймаємо з мін і снарядів, друкарську фарбу і все потрібне найчастіше «позичаємо» в установах у петенівців. Інколи англійці скидають з літаків військове спорядження, але, вони, як правило, не поспішають і не дуже щедрі.
Марі-Те підвелася, взяла цукор і, нахилившись, поклала в чашку Жюля Грака. У вирізі її корсажу він побачив на мить маленькі тверді груди.
Марі-Те зрозуміла погляд, кинутий Жюлем на неї, а точніше на її груди і шию. Вона здригнулася і знову вмостилась на дивані. Притулившись до спинки, дівчина злегка вигнула тіло. Тї груди випнулися крізь сукню, і Жюль Грак поспішив одним духом вихилити чашку кави. Перш ніж вести далі перервану розмову, він витяг з кишені куртки сигарету й запалив її тремтячими руками.
— Ну… Наша організація — складний механізм. Є групи пропаганди, до якої ти тепер належиш, спеціальні озброєні загони для організації замахів, нападів і саботажу; є агенти-зв'язкові, агенти-розвідники, сітка схованок для людей, зброї, спорядження і наборних кас.
Біля вхідних дверей подзвонили. Марі-Те підвелася.
— Напевне, батько.
Це й справді був він.
— Надворі лютий холод і краще не ходити без аусвайса. Скрізь повно патрулів, — сказав доктор.
Він навмисне промовив це голосно, щоб його почув Жюль Грак, який залишився сидіти у вітальні. Скинувши пальто, шарф і капелюх, доктор зайшов до кімнати.
— Запалення легенів, як я й думав. Але хлопець викрутиться, Він молодець.
Доктор мерзлякувато потирав руки.
— Я підігрію каву, — запропонувала Марі-Те.
— Будь ласка. Гадаю, що й ви, пане, вип'єте за компанію?
Жюль Грак відмовився.
— Мені не хотілося б зловживати…
— Та облиш, Кай, — пирснула Марі-Те. — Ти міг уже помітити, що лікарем бути вигідно! Добре заробляєш на прожиток, але, треба віддати належне, і працювати доводиться цілісінький день.
Вона взяла кофейник і пішла на кухню.
Доктор Буч одразу ж почав перервану раніше розмову, наче спеціально чекав, поки дочка вийде з кімнати.
— Бачите, мій друже, замах, про який ми балакали годину тому, спричинився до того, що весь квартал зараз у стані облоги, а тих нещасних людей відірвано від їхніх родин, і нікому нема діла, що з ними сталося.
Він змовк, хвилину уважно дивився на Жюля Грака і потім заговорив, обережно підбираючи слова:
— Ви її друг, і тому я хочу вас прохати, щоб ви поговорили з нею…
Він вказав пальцем на двері кухні, де Марі-Те брязкотіла посудом.
— …скажіть їй, що вона даремно захоплюється діями Опору… їй треба зайнятись чимсь іншим і не гратися в героїні.
Жюль Грак почервонів.
XIII
Ганс фон Шульц іще раз слухав «Валькірію». Він над усе полюбляв цю оперу, другу частину тетралогії «Кільце Нібелунгів». Чорна патефонна пластинка давала фон Шульцу несказанну насолоду; особливо хвилювала його
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чи любите ви Вагнера?», після закриття браузера.