Читати книгу - "Конрад, або Дитина з бляшанки"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Пані Бартолотті знов висякалась у хусточку і знов засопіла. І, схлипуючи, сказала:
— Але ти можеш попасти до матері, що даватиме тобі вітаміни і знатиме справжні дитячі пісні. До такої матері, що вмітиме добувати корінь із чисел і матиме справжнього чоловіка, який буде твоїм батьком.
Конрад похитав головою.
— Я вже полюбив вас і Егона. І якщо я житиму десь-інде, то Кіті також більше не побачу. — Він іще дужче захитав головою: — Ні, я відчуваю, що хочу лишитися тут.
— Справді відчуваєш? — вигукнула пані Бартолотті, схопилася з крісла і знов стала не така тоненька й мала і не така зелена на виду. Вона підняла хлопця й почала його цілувати в обидві щоки, в шию, в чоло, у вуха. Цілувати всюди, де тільки було голе місце. Тоді опустила його додолу і сказала: — А тепер треба щось придумати проти тих зануд! Щось зробити, щоб вони не забрали тебе!
— Ввічливо напишіть їм, що я хочу залишитись тут, — запропонував хлопець.
— Смішно, — сказала Кіті. — Людям, які шлють такі листи… — Вона взяла зі столу блакитний аркуш і подерла його на шматки. — Таким людям байдуже, що ти хочеш, а чого не хочеш, Конраде!
— Вона правду каже, — підтримала її пані Бартолотті. — Нам треба придумати щось дуже хитре.
Конрад сумно глянув на неї.
— Але якщо то буде щось недозволене, то я не можу брати участі в ньому! Кіті, ти ж бо знаєш, що я просто не можу!
— Недозволене, недозволене, — обурено мовила пані Бартолотті. — Що нам до тієї дурної фабрики та її дозволів?
— Вам нічого, — тихо сказав Конрад. — А мені! Вони ж мене навчали!
Пані Бартолотті запалила товсту сигару, три рази по три глибоко затяглася і три рази по два випустила в повітря кільця диму.
— Мама думає, — пояснив Конрад.
— Я вже надумалася, синку. — Пані Бартолотті схопилася з крісла й показала пальцем на двері спальні. — Гайда туди, Конраде! Нам із Кіті треба поговорити.
— Але чому я…
Пані Бартолотті перебила його:
— Не питай чому, а слухай свою матір! Тебе ж учили бути чемним і слухняним. Нам треба обговорити щось таке, чого дітям, які не мають права робити нічого недозволеного, не можна слухати.
Конрад пішов до спальні й зачинив за собою двері, а пані Бартолотті схилилась до Кіті й почала тихо розповідати, що вона надумала. Обличчя в Кіті проясніло, а коли пані Бартолотті докінчила, дівчинка вигукнула:
— Ваш план дуже добрий! Я допомагатиму вам!
Менше ніж за годину після того, як поштар приніс листа, Кіті прибігла до своєї матері й попросила її:
— Мамо, можна мені допомогти пані Бартолотті віднести килим у чистку, бо він дуже важкий?
Пані Рузіка сказала, що не пустить її, бо хоче піти з нею до фотографа. Щоб послати її знімок тітці Емі на день народження.
— До фотографа можна піти й завтра. Ну прошу вас, — благально мовила Кіті. — Килим такий важкий, що бідна пані Бартолотті з сили виб'ється, поки донесе його.
— А чому Конрад не допоможе їй? — сказала пані Рузіка.
А коли почула чому, то так і застигла з роззявленим ротом. Бо Кіті сказала:
— Конрад? Та його ж уже немає в пані Бартолотті!
— Немає? А де ж він дівся?
— Я, мамо, й сама не знаю, але як допоможу пані Бартолотті нести килим, то, може, вона мені скаже.
Пані Рузіка була дуже цікава, як майже всі люди, а до фотографа справді можна було піти й завтра. І бідолашній пані Бартолотті таки треба було допомогти.
— Ну, то йди, доню, — погодилась пані Рузіка. — Але не дуже напосідайся з запитаннями про Конрада, так не гарно. — А як Кіті була вже в дверях, пані Рузіка додала: — Але ж уранці він ще був. Ви ж разом ішли до школи.
— Ви помилилися, мамо, — відмовила Кіті. — Я йшла до школи з Антоном. — І, не чекаючи, що мати ще спитає, вибігла на сходи.
Кіті піднялася на третій поверх. Пані Бартолотті чекала її на порозі.
— А тепер швиденько, — сказала вона. — Може, те чортове поріддя надумає вже сьогодні прийти!
Вони зайшли до вітальні, витягли з-під крісла килим і занесли його до спальні. Конрад, що сидів там на краєчку ліжка, запитав:
— Тепер уже мені можна слухати?
— Тепер тобі можна лягти на килим, — сказала пані Бартолотті.
Конрад ліг, і пані Бартолотті загорнула його в килим. Килима якраз вистачило на те, щоб тричі
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Конрад, або Дитина з бляшанки», після закриття браузера.