Читати книгу - "Крижана принцеса"

може, коханцеві, тому замовила портрет у митця, чиїм талантом захоплювалася. Хоча в це важко було повірити. Картина була пройнята особливою чуттєвістю й сексуальністю, що натякало на якісь інтимні взаємини з чужинцем. Між Александрою й Андерсом був якийсь особливий зв’язок. Хоча хто б казав: Еріка завжди знала, що сама не є великим знавцем мистецтва, і її відчуття можуть виявитися абсолютно хибними й не вартими ані крихти уваги.

У кімнаті шепталися всі, починаючи від гостей, що стояли найближче до вхідних дверей, і закінчуючи тими, які сиділи на диванчику в протилежному кутку. Усі присутні втупили очі у двері, у які входила найбільш неочікувана гостя. Коли Неллі Лоренс зайшла до будинку, усі немов завмерли від подиву. Еріка згадала про статтю з газети, на яку натрапила нещодавно в спальні Алекс, і відчула, як усі, здавалося б, непоєднувані факти, що крутилися в її голові, утворюють одне ціле.

Стрімке життя у Ф’єлльбацці розпочалося з 1950-х років разом із заснуванням консервної фабрики імені Лоренса. Вона створила робочі місця майже для половини жителів містечка, і родина Лоренсів стала королівською в цьому маленькому оточенні. Оскільки Ф’єлльбакка не мала особливого ґрунту для світського життя, Лоренси сформували власний клас. Зі своєї велетенської вілли на високій горі вони зі стриманою величністю спостерігали за всією Ф’єлльбаккою.

У далекому 1952 році фабрику заснував Фабіан Лоренс. Він походив із рибальського роду й мав піти стопами батька. Але риба швидко вичерпувалася, і Фабіан, амбіційний і тямущий юнак, вирішив, що не годен задовольнятися таким нікчемним заробітком, як батько, і пішов торувати власну стежку.

Він заснував консервну фабрику без копійки в кишені, а коли наприкінці 1970-х років помер, то залишив своїй дружині Неллі в спадок не лише прибуткову індустрію, а й безмір грошви. На відміну від свого чоловіка, якого всі любили, Неллі Лоренс мала славу гордовитої та холодної жінки. Сьогодні вона рідко з’являлася на людях, але вдавала із себе королеву, яка мала право на аудієнції й завжди була особливою гостею. Тож її прихід став справжньою сенсацією, про яку пліткуватимуть іще кілька місяців.

У кімнаті було так тихо, що всі почули б, як упала булавка. Пані Лоренс дозволила Генрікові допомогти їй із шубою й, узявши його під руку, увійшла до вітальні. Він провів її до дивана, на якому сиділи Бірґіт і Карл-Ерік Карлґрени. Пані Лоренс час від часу легко кивала на знак привітання вибраним гостям, а коли підійшла до батьків Александри, то розмови знову відновилися. Короткі балачки то про се, то про те, поки всі нашорошили вуха, аби почути, про що говорять люди на дивані.

Еріка була однією з тих, кого пані Лоренс нагородила своїм милостивим кивком. Вона належала до місцевих знаменитостей, а після смерті батьків навіть отримала запрошення завітати на чаювання до Неллі Лоренс. Тоді Еріка ввічливо відмовилася, сказавши, що досі не оговталася після сімейної трагедії.

Вона допитливо спостерігала за Неллі, яка тепер висловлювала найщиріші слова співчуття Бірґіт і Карлові-Еріку Карлґренам. Еріка сумнівалася, що в її кам’яному серці було місце бодай для крихітного співчуття. Неллі була дуже худорлявою: її кістляві руки, мов палиці, стирчали з ідеально зшитого костюма. Напевно, вона все своє життя вдавалася до різних дієт, аби бути стрункою та модною. Однак Неллі не усвідомлювала того, що не все те, що здається гарним і природним у юнацькі роки, є так само привабливим у старості. Її обличчя було загостреним і мало різкі обриси. Однак, на диво, воно було рівним і зовсім не мало зморшок. Еріці здавалося, що це радше завдяки пластичному хірургові, а не природі. Волосся Неллі було напрочуд гарним: густе, з попелястим відтінком, воно було зібране в елегантний пучок, але так сильно зачесане назад, що шкіра на її лобі трохи натягувалася, і це надавало їй трохи здивованого вигляду. Еріка припускала, що їй приблизно вісімдесят років. Пліткували, що у свої юнацькі роки вона була танцівницею й зустріла Фабіана Лоренса, коли танцювала в балеті в такій установі, до якої жодна порядна дівчина не ризикнула б підійти на відстань гарматного пострілу. Еріці здавалося, що танцювальна майстерність Неллі досі пробивається в її граціозних рухах. За офіційною версією, однак, вона ніколи не була пов’язана з танцями, а була дочкою консула зі Стокгольма.

Після кількахвилинної стриманої розмови Неллі залишила зажурених батьків Александри й сіла поруч із Джулією на веранді. Ніхто й знаку не подав, як усе це їх здивувало. Усі присутні й далі розмовляли, утупивши очі в цю дивну парочку.

Еріка все ще стояла сама в тому самому кутку кімнати: Франсін залишила її, щоби поспілкуватися з іншими гостями, тож Еріка могла спокійно спостерігати за Джулією й Неллі. Уперше за день Еріка побачила усмішку на обличчі Джулії. Дівчина зістрибнула з підвіконня й сіла біля Неллі на плетеному дивані: притулившись одна до одної, вони про щось шепталися.

Що спільного мали дві такі різні особи? Еріка кинула погляд на Бірґіт. Вона перестала плакати й натомість спантеличено дивилася на свою молодшу дочку й Неллі Лоренс. Еріка вирішила, що їй треба погодитися і якось завітати на чаювання до пані Лоренс. Було б цікаво бодай трохи поспілкуватися з нею віч-на-віч.

З відчуттям неабиякого полегшення Еріка покинула будинок Карлґренів і знову вдихнула свіже зимове повітря.

Патрик почувався трохи знервованим. Уже давненько він не дивував жінку своєю кулінарною майстерністю. Ба більше, жінку, яка покинула його й була до нього байдужою. Ця вечеря має вдатися на відмінно.

Він тихенько щось наспівував, поки кришив огірки в салат. Він дуже довго не міг вирішити, що ж приготувати, і зрештою віддав перевагу яловичому філе. Тепер, присмачене різними спеціями, воно смажилося в духовці. На плиті побулькував соус, і Патрик відчув, як голод затяг йому живіт.

Цього вечора все поспіхом. Йому не вдалося піти раніше з роботи, як планував, а тому був змушений прибирати вдома так швидко, що аж вітер у вухах свистів. Сам Патрик не дуже усвідомлював, у якому стані був його будинок після того, як Карін кинула його. Однак коли подивився на нього очима Еріки, то зрозумів, що йому доведеться докласти чимало зусиль.

Він не хотів відповідати стереотипу парубка, який живе в суцільному гармидері й має порожній холодильник. Патрик насправді не розумів, як багато обов’язків покладав на Карін. Він сприймав охайний і прибраний будинок як належне й ніколи не задумувався, яких зусиль їй вартувало завжди прибирати там і наводити лад. Надто багато всього він