Читати книгу - "Курва"

Ще один знавець людської натури. Проте одразу згадалося, як, навчаючись іще в школі, я чула саме такий вислів – «сірі будні». Чула, що ті сірі будні руйнують геть усе: домашній затишок, кохання, любов. Одним словом, усе, що має хоч якусь цінність. Ще тоді мене цей вислів дуже дивував, бо у своїй родині я тих сірих буднів ніколи не бачила (можливо, їх бачила моя мати, але це трохи інша тема). Так от, не побачивши їх тоді, я вирішила, що вони приходять разом із дорослішанням. І тоді не прийшли. Я донині не знаю, що це таке. Хоч у всіх порадниках на зразок «Гігієна родинних стосунків при соціалістичному устрої» написано купу слушних порад. Щоб уникнути тих злощасних сірих буднів, жінка повинна дбати про свою оселю: прикрашати її час від часу і змінювати колір фіранок, оздоблювати домівку живими квітами і репродукціями відомих майстрів живопису, святково сервірувати стіл.

У нас удома фіранки часто не змінювалися. По-перше, вони були якісними, а по-друге, ніхто собі тим голову не заморочував. Але я змалку чимось займалася з батьками: їздила в гори на нарти, плавала на каяках, ходила в походи, ночувала в наметі, грала в бадмінтон, волейбол та багато чого іншого, відвідувала художню й музичну школи, і то все при одних і тих самих фіранках.

У кулінарних книжках також писано, що потрібно урізноманітнювати свою трапезу, аби вона не перетворилася на сірі будні. Донині не можу цього зрозуміти: як можна, готуючи будь-яку страву, – від печеної в шкарлупці бульби з мачанкою з оливи і товченої цибулі до фаршированої риби, – побачити сірість, коли то все надзвичайно апетитно пахне, а як чудово виглядає! Чомусь прищеплювалася думка, що свято може настати тільки тоді, коли на столі червона ікра чи лобстери. Чи не від злиднів? Коли моя бабця ще була дівчиною, то про юну доньку священика казали: «О, то вона добре живе, бо смалець і цукор ложками їсть». А то все, як відомо, знову ж таки від тих самих злиднів: смалець, як і цукор, – по великих святах, бо дефіцит.

Далі пікантніша справа – секс. Чомусь так звані сірі будні приходять спочатку до жінок і аж згодом до чоловіків. І тільки-но вкоренившись у сексі, перебираються на побут. Чому? Та тому, що злягання – це не секс. Злягання – це процес, задуманий природою для продовження роду. А от секс – це те, що робить наше життя святом. Мислю, що про такі речі дітям повинні розповідати, коли вони починають вивчати букви і складати докупи патички. Секс – це така ж наука, як і інші. Але для декотрих у житті стає значно важливішою від алгоритмів і різних теорем, бо стає запорукою їхнього особистого щастя. В інших народів все саме так і відбувається. Про чуттєвість дбають розмаїті інстанції – від храмів до спеціальних шкіл.

Якось, маючи трохи вільного часу, провадила деякі дослідження на тему істинної величини прутня. Та й натрапила на згадку про такі школи для чоловіків, особливо в арабських країнах, де хлопчиків навчають користуватися таким особливим пристроєм, як пеніс. Дбати про нього, його видовжувати, ним послуговуватися. Наші ж чоловіки більше, ніж на традиційну хвилину і двадцять секунд, не годні. І не потрібно обурюватися й ображатися, бо якби було інакше, то жінки б не ридали над примітивним «милом» і не зачитували б до дір бульварні романи.

Пригадалося мені також, що був колись такий собі часопис «Авжеж». Там на простому газетному папері без жодних тобі глянців, голих тіток, годинників за ціною двокімнатної квартири і трусів, за які треба було викласти еквівалент місячної зарплатні середньостатистичного чоловіка нашої країни, примудрялися друкувати вартісні статті, переклади, сучасну вітчизняну літературу. Так от, в одному числі був уривок із книжки мегавідомої італійської порнозірки Сільвії Бурдон «Любов – це свято», де вона описувала нехитрі тонкощі, завдяки яким можна звичайне злягання перетворити на феєрверк. Правда, для особливо слухняних і тих, що чужі поради сприймають за чисту монету, деякі пункти таки неприйнятні, приміром, привести на вечірку для урізноманітнення вибору сексуальних партнерів одного-двох хортів. Але тих моментів, де вона говорить про романтичне вбрання кімнати, про свічки, вино й особливу їжу, можна дослухатися. Ось я й дійшла до жінок.

Курва. Це тавро, яким обдаровували за часів мого дитинства більш-менш привабливу жінку, яка користувалася увагою чоловіків. Жінку, один вигляд якої обіцяв чоловікові свято. Це слово звучало як вирок, зневага, заздрість і діагноз водночас. Ще бувши дитиною, я вловлювала промовисті погляди знайомих тіток, маминих подруг, що проводжали симпатичну жінку на вулиці. Їм навіть уголос не доводилося говорити, такими однозначними були ті погляди. І я бачила, що, на відміну від своїх дружин, чоловіки проводжають ту жінку іншим, потеплілим раптово і заглибленим у себе поглядом.

Ще тоді я замислювалася, чому існує така різниця, але вголос висловити боялася. Бо, як по правді, то, незважаючи на свою гендерну приналежність до жіночого гурту, я вже тоді була на боці чоловіків. Я теж захоплено спостерігала, як та краля на довгих тонких ногах, із гнучким, тендітним станом пропливає повз наше товариство і зникає, мов комета, залишивши по собі різнобарвний і незабутній шлейф парфумів і ще чогось ледве вловного, як от гідність, самоповага, самоідентифікація. Тільки тепер це усвідомлюю, всоте прокручуючи той епізод. А тоді я й слів таких не знала, але мені, наперекір осудливим і зневажливим поглядам жінок, до товариства яких належала, хотілося бути саме такою – тонкотілою, виразною, пахучою.

І пам’ятаю, з якою неприхованою нехіттю, приправленою легкою відразою й огидою, поверталися чоловіки до своїх жінок – обважнілих, озлоблених на себе і світ, з обвислими обличчям, цицьками, зі спаленим хімічною завивкою, однаковим у всіх волоссям, в однаковому мішкуватому вбранні. А вони ж іще зовсім молоді, а в них ціле життя попереду… І ловила я тоді оті по-змовницьки примружені погляди, якими чоловіки перекидалися, згадуючи побачене. І до болю в грудях хотілося, аби й мене колись проводжали такими поглядами і довго ще по тому згадували-катуляли[15] ті спогади один до одного, наче пасуючи м’яча, у суто чоловічій грі для вибраних.

Замкнуте коло виходить. Чоловіки, думаючи, що виконують подружній обов’язок, швиденько злягаються і засинають. Жінка, яка ще й як слід не налаштувалася на романтичну хвилю, не відійшла від традиційних зварити-купити-попрати-помити, вже чує тихеньке посопування в себе