Читати книгу - "Курва"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Зачекай-но… – на очах блідне Тамара, – то була його дитина? Олега?
Я мовчу, бо хіба потрібно стверджувати очевидне. Тамара зі Світланою перезираються. На якусь мить так і завмирають зі склеєними докупи поглядами. Світлана зачинає дивно і напрочуд ритмічно хитати головою зі сторони в сторону. Ніхто не знає, що з того хитання буде, до чого воно доведе. Тамара насторожується. Інтенсивно про щось міркує.
– Світланко, а як же твоє прощення? – тихо, так, що тільки вони обидві й чують.
Я відчитую цю фразу по знекровлених устах лікарки.
Світлана припиняє хитатися. Зосереджується. Нарешті всміхається. Але якось трохи зло, недобре.
– Тамарочко, ти маєш рацію. Був семінар, тепер – практичне заняття. Марто, пробач. І… спасибі! – голосно, чітко, наче напам’ять завчено.
Я на знак згоди хитаю головою.
– І ти мені пробач, – шепочу.
Видно, дуже тихо, бо чую лише сама себе. Мої супутниці покликали офіціанта, розраховуються. На столі ще гора всього, а їм не всидіти.
– Я до себе… – Світлана, опустивши очі.
– Та яке? Світланко, ми ж до сауни зібралися. Усе заплачено. Останній вечір. Усе ж добре склалось. То чому б нам і справді цього не відсвяткувати? – Тамара намагалася врятувати ситуацію.
– Ти йдеш? – Світлана до мене.
– Так, піду, – я.
Мені зовсім не хотілося нікуди йти. Не пам’ятаю, коли мені було гірше. А що ж я собі намислила? Що як розповім, то Світлана й справді кинеться мені в обійми? Хто мене просив? Вона про дитину ні сном ні духом не знала… Так само й Олег. Той взагалі нічого не знав…
Відступати не було куди.
– Тоді йдемо! Ще шампанського! – Світлана.
– Світланко!.. – Тамара.
У голосі тривога, ніжність і відповідальність.
– Не хвилюйся, я все контролюю, – Світлана. – Тепер я все контролюю.
Сауна була готова на восьму годину, як ми й замовляли. Світлана зайняла нижню полицю, а ми з Тамарою горішні. Багато тепла, незнайомі екзотичні аромати, великі чорні махрові рушники…
– Гарно в них тут. Як дитятко підросте, обов’язково приїду сюди ще раз. Усі втрьох приїдемо… – Світлана.
– Гарна думка. А я, тільки-но отримаю розлучення, також сюди приїду… – Тамара.
Було відчуття, що жінки слухають лише свої власні емоції і відчитують потаємні бажання.
– А я б звідси взагалі не їхала, – я.
– А що? Непогана думка. Ти б могла здати своє помешкання вдома, а тут влаштуватися на якусь роботу, або й так – жити у своє задоволення, – підхопила думку Тамара.
– А що б ти хотіла робити, коли б могла собі дозволити? – Світлана.
– Писати.
– А що? Статті до глянцевих журналів? – Жінку це відверто зацікавило.
– Ні. Романи.
– А-а-а-а-а, – розчаровано, – журнали куди цікавіше.
– Можливо, – охоче погодилась я.
Так гарно точилася розмова, мені будь-що захотілося зберегти цю нейтральну ноту.
– Дівчатка, ви ще побудьте, а я піду. Голова розболілась. Не треба було стільки шампанського пити, – раптом Тамара. – Повірте, зовсім не хочеться вас покидати, але справді не можу.
– То ми також, – Світлана поспішно, наче боялася залишатись зі мною наодинці.
– Ні, ні! Я буду картати себе, що через мене ви недоотримали задоволення… – Тамара прохальним голосом.
– Гаразд. Але ти не засинай. Підемо ще на пляж. Посидимо… Востаннє… – Світлана.
– Заходиш? – я.
Раптом вирішила розслабитися, заплющити очі, забутися. Як ніколи захотілося тепла, тихої музики, незвичайних пахощів. Воліла відчути себе захищеною, у безпеці… наче в лоні…
– Ні, йди сама. Я тут посиджу… – втомленим голосом Світлана.
Я не наполягала. Зняла із себе рушник, постелила на дерев’яну лаву. Залишилася оголеною. Лягла на повен зріст. Заплющила очі. Тепло поволеньки входило в мене, заходило під шкіру. Я завжди мерзну, тому тепла мені не може бути забагато. Музика – дивовижне поєднання струнного інструмента, голосу, щебету птахів та звуків морського прибою – заколисувала, гойдала і відносила все далі й далі, до давно забутих мрій.
Мені захотілося забути про все, що сталося протягом кількох останніх років. Запраглося ще одного шансу. Здавалося, що з цією поїздкою він у мене з’явився. І хоч на своє запитання я так і не отримала відповіді, та гадала, що разом з учасниками я навчилася прощати, приймати, любити. Передусім себе.
Так, насправді-бо я й не знаю, яка я. Я думала, що хтось мені це скаже, але помилялася. Я мусила сама визначити. Була в боргу перед самою собою. Я намагалася по-новому дослухатися до свого тіла. Пробувала відчути щось глибше і таємничіше, ніж хіть, ніж бажання. І воно відгукнулося. Воно так багато хотіло мені сказати. Його розривало бажання про все мені розповісти…
Страшенно душно. Бракує кисню. Кров від надзусиль пульсує в скронях. Ковточок води… Чистої, прозорої, прохолодної. Іду до дверей. Легко штовхаю. Мовчать. Наче жартують. Вони ніколи не зачинялися. Двері в сауні ніколи не зачиняють… Штовхаю сильніше. Мовчать. Вперто, зціпивши зуби. Усе ще не передчуваю нічого злого. Яке зло? Я ж тільки-но навчилася приймати… Кров стугонить дедалі болісніше. Язик прилипає до піднебіння. Ковток води… малесенький… Протираю невеличке скельце в дверях, аби хоч когось покликати на допомогу… Я ж тільки навчилася прощати… Світлана. Чудово! Вона мене побачить і допоможе… Якась бліда і знову некрасива. Треба буде їй сказати, що така крива посмішка їй не личить, що вона старить її… Жінка щось намагається мені сказати. Самими устами… «К-у-р-в-а» – відчитую по буквах…
Стукаю ще раз… Стрічаюся з нею очима… Вона не поспішає відчиняти двері. Підпирає їх щільніше своїм поглядом…
Але ж як?
Я ж тільки навчилася любити…
Примечания
1
Трафляти (діал.) – влучати. (Тут і далі – примітки редактора.)
2
Ровер (діал.) – велосипед.
3
Уродини (діал.) – день народження.
4
Лазничка (діал.) – ванна.
5
Краще розлучена, ніж хвойда (польськ.).
6
Пляцок (діал.) – пиріг.
7
Бритванка (діал.) – форма для випічки.
8
Жадібно (діал.).
9
Застановлюватися (діал.) – задумуватися.
10
Розвузькувати (діал.) – розмазувати.
11
Церувати (діал.) – штопати.
12
Кпити (діал.) – насміхатися.
13
Черевички на підборах (діал.).
14
З клясою (діал.) – тут: висококласна.
15
Катуляти (діал.) – котити щось, переважно кругле.
16
Плястерок (діал.) – пластинка.
17
Божевільна (діал.).
18
Експлозія (лат.) – вибухове виверження.
19
Гольфи (діал.).
20
«Здрастуйте!» – звертання до жінки тайською мовою.
21
Гостро-кисло-солодкий тайський суп із креветками та грибами.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Курва», після закриття браузера.