Читати книгу - "Хто проти суперкрутих"

Усе почалося з того, що Тея відчинила вікно на уроці домоведення й зарепетувала:

— АНУ, ГАЗОНИ, ЩОБ УСІ ПОЧУЛИ!

Марі ледь не впустила додолу яблучний пиріг, Надіф порізав палець, а Нільс сіпнувся і обсипав цукром увесь стіл.

Тільки я навіть не здригнулася. Я ще раніше почула гуркіт мопеда, котрий в’їхав на шкільне подвір’я за мить до того, як Тея розчахнула вікно. Я знала, що буде далі.

На подвір’я заїхав ПеКа.

ПеКа заміняє на уроках суспільствознавства Буділь, коли та має забагато проблем зі своєю травмованою шиєю. Ті, що в цьому тямлять, вважають його найкрутішим учителем у школі. Насправді його звуть Пер Крістіан, він має сині очі й майже таке біле волосся, як я. Різниця лише в тому, що він його вибілює навмисне. А ще він має чорно-жовтий мопед, на якому з ПеКа хоче прокататися більшість дівчат сьомих, восьмих, дев’ятих і десятих класів.

— ДАВАЙ, ПЕКААА! — верещала з вікна Тея. — ЩЕ ОДНЕ КОЛО!!!

Іноді я їй трохи заздрю. Хоч ПеКа щонайменше двадцять, Тея щиро вірить, що він у шаленому захваті від її викриків. Ото талант! Не боятися видатися смішною…

Мама каже, що я повинна навчитися ігнорувати думку інших про себе. Але це не так легко. До того ж коли Тея каже, що їй наплювати, що про неї думають інші, поваги до неї це не додає.

Називаючи мене бісовим лузером або Нільса дідьчим гомиком, або Ільву-Мерете товстулею, вона обов’язково додає щось на кшталт: «Соррі, дурню/дурепо! Але я завжди кажу, як воно є. Якщо правда вуха ріже, то це твоя проблема, не моя! Я не зі зла, і мені начхати, що ти про мене думаєш! Я така, як є, і впевнена в своїх словах на сто десять відсотків!!!» І йде собі, а я, Нільс та Ільва-Мерете залишаємося зі своїми проблемами.

Тому я маю деякий сумнів, чи варто цього вчитися. Маю на увазі, ігнорувати ставлення до себе решти людей. Це ніби вибачати їм зухвальство й приниження.

БРУУУУУУМ!

БРУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУМ!

БРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРУУУУУУУУУУ-

УУУУУУУУУУМ!

Мопед газував на підвищених обертах, шалений гуркіт уривався до класу. ПеКа зазвичай виконує прохання дівах-гламурниць. Коли він чергує у школі на перервах, то, правду кажучи, більше демонструє своє татуювання на руці, аніж пильнує за порядком.

— ПЕКА! ПЕКА! ПЕКА!

До Теї приєдналися Роня та Ширін. Вони верещали, як недорізані, коли ПеКа проїжджав під вікном.

— Досить уже, дівчатка! — озвався Бендік. — Повертайтеся до роботи!

Бендік — наш учитель кулінарії та здорового харчування, наймолодший у школі після ПеКа. Але це зовсім не означає, що він займає високе місце в рейтингу улюблених вчителів. Я навіть уявити собі не можу його на мопеді. Бендік носить окуляри, має тонкі, довгі пальці й носить торбинку замість наплічника.

— Нумо, дівчатка, — упрошував він. — Бйорн Інґе, звісно, суперкрутий у яблучних пирогах, але чому він має гарувати сам!

Я і Марі аж приснули сміхом.

Якщо хтось не вміє готувати яблучний пиріг, то це, власне, Бйорн Інґе. Він навіть окріп зготувати не може! Ми раді просто до чортиків, що він не в одній з нами групі.

— Ви чуєте, що я сказав?! — підвищив голос Бендік. — Повертайтеся до столу!

— Ми тільки подивимося на ще одне коло ПеКа! — відповіла Тея.

— Ні, доста витріщатися! — наполягав Бендік. — Докінчуйте ваші пироги!

Тея пропустила його слова повз вуха й натомість ще більше вихилилася з вікна.

— ПЕКАААА! — волала вона. — ЩЕ ОДНЕ КОЛО!!!

— Відійдіть від вікна! Негайно!!! Інакше напишу кляузу батькам усіх трьох!

Тея вхопилася за Роню і Ширін, щоб не випасти назовні від несподіванки. Бендік ніколи не підвищував голос.

— Цииить! Навіщо так нервувати! — закотила очі Тея.

— УЖЕ! МИТТЮ!

Бендік стояв перед Теєю, окуляри тремтіли на носі.

— Та я ж тільки…

— НЕ-ГАЙ-НО!

То стало останньою краплею. Тея ступила крок до Бендіка й уп’ялася в нього поглядом. Коли якийсь вчитель підходить до неї впритул і лає, Тея нейтралізує його «витрішками» — незмигно дивиться просто в вічі.

Одну секунду.

Дві секунди.

Я відчула, як розхвилювалася за Бендіка. Він ще ніколи не брав участі у «витрішках». Принаймні з Теєю. А вона профі! Неймовірно, скільки вчителів програвало їй у цій грі. Буділь, наприклад. Вона ніколи не мала жодного шансу перемогти Тею.

Шість секунд.

Сім.

Вісім.

Тея струснула плечима і кахикнула.

Єссс! Я подумки всміхнулася. Ознаки програшу вже видимі. Коли Тея кидає виклик Оддові на математиці, то завжди кахикає на восьмій секунді. А він один з небагатьох, хто завжди виграє.

Одинадцять секунд.

Двана…

— Ну добре!!!

Тея відвела погляд.

— Ми повернемося до роботи, якщо це вже аж так вам важливо!!!

Ми з Нільсом перезирнулися, усміхнувшись. Бендік був на шляху до того, щоб ми визнали його улюбленим вчителем, після Одда й Сюнне.

Тея промарширувала повз нас, Роня і Ширін — за нею. Усі троє хапнули по яблуку з нашого столу, а тоді ляснули по долоні Бйорна Інґе за сусіднім столом.

Кожного уроку ми намагаємося помінятися місцем з іншими кулінарними групами, та досі нам не щастило. Хлопці, закохані в Тею, охоче помінялись би, але завжди знаходився хтось, хто був проти. І я добре їх розумію. Кому хочеться працювати поряд із тими, що крадуть з твого столу родзинки, їдять твоє тісто або вилизують миску з-під розтопленого шоколаду, яку ти собі відклав набік, аби згодом поласувати смачненьким на десерт?

— Гаразд, усе готово?

Марі обвела поглядом мене, Надіфа й Нільса.

Ми кивнули.

Марі вилила тісто в форму для випікання, розрівняла його лопаткою. Ми з Надіфом виклали скибочки яблук зверху колами: від великого на краях до найменшого — у центрі пирога. Потім Нільс притрусив яблука корицею і рештками цукру.

Ми відступили на крок, щоб помилуватися результатом, тобто решта відступила, а я, навпаки, нахилилася ближче.

— Найс, — мовила Марі.

— Бомбезно, — сказав Надіф.

— Sweet, — додав Нільс.

Я розуміла, що вони мають на увазі.

Ми — по-справжньому згуртована команда. Кожен із чотирьох особливо вправний у чомусь одному, ніхто не покидає роботи на півдорозі, усі працюють злагоджено.

Якось я чула, як Марі сказала до Ільви-Мерете, що домоведення — найулюбленіший її предмет після матьоми. Певна, це через нашу здруженість у групі. Хоч ми з Нільсом і належимо в класі до нижчої касти, ніж Марі, нема сумніву, що їй подобається готувати страви саме з нами.

— Він такий збіса солодкий!

Тея з хрускотом відкусила за моєю спиною шматок вкраденого в нас яблука.

— Хто?! Бендік??? — здивовано перепитала Роня.

— Ти