Читати книгу - "Життєписи дванадцяти цезарів"

59. Лікареві Антонію Музі, завдяки якому він вийшов із важкої недуги, на добровільно зібрані гроші встановили статую поблизу статуї Ескулапа[160]. Деякі господарі записували в заповітах, щоб їх нащадки принесли жертву від їх імені на Капітолії за те, що Август їх пережив, і щоб перед жертовними тваринами був плакат із написом про це. Деякі з італійських племен починали відлік року від того дня, коли Август уперше завітав до них. У багатьох провінціях, окрім храмів та жертовників, майже у всіх містечках що п’ять років влаштовували ігри на його честь.

60. Його друзі та союзники з-поміж царів кожен у своєму царстві заснували міста Цезарії, а всі разом постановили спільними коштами завершити й присвятити його генієві храм Юпітера Олімпійського в Афінах, що був започаткований ще давніше; і часто, залишивши свої царства, скинувши царський одяг і одягнувши тоги, прислуговуючи йому, наче клієнти, супроводжували його у щоденних справах не лише в Римі, але також і в провінціях.

61. Оскільки я виклав те, як він поводив себе на військових та громадянських посадах, як управляв республікою в усіх її кінцях під час миру та війни, тепер викладу, як він провадив своє внутрішнє та родинне життя, який був у нього характер, як він поводився вдома й із близькими: від юності й аж до останнього дня його життя. Матір втратив під час першого консульства, сестру Октавію — на п’ятдесят четвертому році життя. До них двох він з повагою ставився протягом життя, а також вшановував їх найвищими почестями після їх смерті.

62. У юності заручився з донькою Публія Сервілія Ісаврика, однак згодом, як примирився з Антонієм після першої суперечки, обидва війська почали вимагати, аби ті поєдналися тіснішими узами, і тоді одружився з Клавдією, його пасербицею, донькою Фульвії від Публія Клодія, хоча вона й ще не була зовсім дорослою; проте не дійшовши згоди з тещею Фульвією, залишив її, навіть не почавши спільне життя. 2. Врешті, взяв за жінку Скрибонію, що раніше була дружиною двох консулів, від одного з яких мала дітей. З нею також розлучився, і про це пише, що “втомився від її жахливого характеру”. Одразу ж одружився з Лівією Друзиллою, відібравши її, вагітну, від Тиберія Нерона, і любив її одну та шанував дбайливо.

63. Від Скрибонії мав доньку Юлію, а від Лівії зовсім не мав дітей, хоча й дуже цього хотів. Дитя, що вони були зачали, народилося надто рано. Юлію спочатку віддав за Марцелла, сина своєї сестри Октавії, який заледве вийшов з хлоп’ячого віку, а після його смерті — за Марка Агриппу, випросивши в сестри для себе зятя, незважаючи на те, що Агриппа був одружений з однією із сестер Марцелла і мав з нею дітей. 2. Поховавши й цього, довгий час шукав когось для цеї, розглядаючи пропозиції навіть із вершницького стану, і врешті вибрав Тиберія, свого пасинка, змусивши його покинути вагітну жінку, з якою той мав уже дітей. Марк Антоній описує, що він спочатку заручив Юлію із своїм сином Антонієм, а відтак — із Котизоном, царем Гетів; а сам він у цей час хотів одружитися з донькою цього царя.

64. Від Агриппи та Юлії мав трьох онуків — Гая, Луція й Агриппу, та двох онучок — Юлію та Агриппіну. Юлію видав заміж за сина цензора Луція Паула; за Германіка, онука своєї сестри, видав Агриппіну. Залишив Гая і Луція у себе вдома, відкупивши їх у батька Агриппи за символічним ритуалом[161], і змолоду призвичаїв їх до служіння республіці, а згодом призначав консулами й відправляв у провінції та до війська. 2. Своїх доньок та онучок виховував так, що навчав їх навіть плести вовну, забороняв їм говорити й робити щось, що не можна було говорити чи робити відкрито, що вони записували у щоденники; строго забороняв їм спілкуватися з незнайомими, так що навіть написав Луцієві Вініцію, знатному та гарному юнакові, що він вчинив не дуже скромно, коли у Баях прийшов привітати його доньку. 3. Онуків навчав писати, плавати та багато чого іншого — почасти сам; понад усе старався, щоб вони наслідували його письмо. Коли обідав із ними, то вони завжди сиділи на нижчому ложі, а коли подорожував — їхали попереду його колісниці або збоку на конях.

65. Однак його радість та впевненість у нащадках і порядкові в родині зрадила Доля. Юлію, доньку та онучку, заражених всілякими хибами, вислав; Гая та Луція протягом дванадцяти місяців обох втратив: Гай загинув у Лікії, Луцій — у Массилії. Агриппу, третього внука, а також пасинка Тиберія, всиновив на форумі перед куріями[162], та дуже швидко відмовився від Агриппи через ниций та жорстокий характер і відіслав його в Сорент. 2. Насправді, Августові легше було перенести смерть близьких, аніж ганьбу. Адже випадок із Гаєм та Луцієм надламав його не так сильно: натомість про свою доньку зробив доповідь для сенату, яку зачитав квестор за його відсутності; сам Август довгий час уникав людей через сором і подумував навіть про те, щоб стратити доньку. Врешті, коли приблизно у той сам час одна з її подруг, вільновідпущениця Феба, повішалася, то він сказав, що волів би бути батьком Феби. 3. Коли Юлію вигнали, то він заборонив їй вино та всілякі розваги, не допускав до неї ані раба, ані вільного без окремого дозволу: вимагав доповідати про вік, вигляд, колір а також про всі особливі прикмети чи шрами кожного, хто до неї приходив. Опісля п’яти років заслання врешті перевів її з острова на континент, дещо пом’якшивши умови. Але ніяк не можна було його вблагати повністю відпустити її: і коли римський народ часто й наполегливо заступався за неї, він лише побажав усьому зібранню таких дочок та жінок. 4. Немовля, народжене від його онуки Юлії опісля вироку, не вважав за потрібне визнавати чи виховувати. Оскільки Агриппа виростав зовсім некерованим та з дня на день безумнішим, то переправив його на острів, поставивши над ним військову охорону, і за постановою сенату він мав перебувати там пожиттєво. На кожну згадку про нього та Юлію, зітхаючи, зазвичай говорив: “Краще я був би безженним та помер бездітним”[163]. Називав їх не інакше, як “три чиряки” та “три виразки”.

66. Друзів мав небагато, але вірно їх тримався: достойно винагороджував не лише їх чесноти і заслуги, але й мирився з їх вадами й огріхами, наскільки вважав за можливе. Серед