Читати книгу - "Диво"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Зернь – старовинна гра в кості.
Іверія – стародавня назва Грузії.
Ієрей – священик, пресвітер.
Інсигнії – зовнішні знаки влади або сану.
Ірмос – церковна пісня, гімн.
Каган – правитель, хозарський хан.
Касоги – давня назв- одного з адигейських племен, що жило в басейні південних притоків р. Кубань.
Кастрофілакс – градоначальник.
Катепан – візантійський військовий чин середнього рангу.
Катафракта – важка візантійська кіннота (в залізних латах, озброєна мечами, списами).
Катехізис – короткий виклад (у формі запитань і відповідей) догматів християнського віровчення.
Кентинарій – візантійська міра ваги і грошова одиниця, що дорівнювалась 1,8 кг золота.
Кінець – частина міста в Давній Русі.
Кітоніт – покоєвий служитель візантійського імператора.
Кліть – кімната, келія, а також комора, неопалювана частина будинку.
Клір – духовенство, церковнослужителі.
Клірос – у православному храмі місце (на підвищенні перед іконостасом), де під час богослужіння розміщається клір – церковнослужителі.
Клобук – чернечий головний убір, що складається із шапочки (камілавки) і крепового покривала.
Ключник – управитель домашнім господарством князя, феодала.
Ковниця – кузня.
Коловій – накидка.
Коміт – правитель округу в стародавній Болгарії.
Комітопул – син коміта.
Контрфорс – вертикальний виступ стіни, що посилює її стійкість.
Конунг – князь, король у скандинавів.
Конха – ніша у палаці, в храмі.
Корзно – старовинний верхній одяг, схожий на плащ.
Королуп – той, що очищає дерево від кори.
Корста – домовина.
Кувуклій – придворний євнух у Візантії, мав великі адміністративні повноваження.
Куна – хутро куниці, грошова одиниця.
Куропалат – високий придворний титул у Візантії, надавався найближчим родичам імператора.
Ленник – васал, володар лену – спадкового землеволодіння, що давалось особі, яка виконувала певні обов’язки по відношенню до свого володаря.
Літургія – церковне богослужіння.
Літра – візантійська міра ваги, що дорівнювала 327,45 грама.
Логофет – один з вищих церковних чинів у Візантії, хранитель печаті й управитель патріаршої канцелярії, скарбник патріархії.
Лор – одяг вищих візантійських чиновників, що мав форму довгої вузької пелени.
Лохаг – молодший командир візантійського війська, очолював загін із шістнадцяти воїнів.
Луда – плащ, мантія.
Магістр – придворний титул у Візантійській імперії; глава деяких військово-духовних орденів та братств.
Масхар – блазень.
Мафорій – короткий плащ.
Мерія – візантійська військова одиниця (п’ять тисяч осіб).
Мешкітно – повільно, незграбно.
Місюрка – шолом з кільчастою металевою сіткою.
Митрополія – головне місто області, підпорядкованої митрополиту; столиця. Мусія – мозаїка.
Накра – ударний інструмент, подібний до барабана.
Насад – великий човен з високими нашивними бортами.
Нежер – торішня трава на корені.
Новели – нові закони, розпорядження, що їх видавали римські та візантійські імператори.
Ногата – давньоруська дрібна монета.
Номізма – стародавня грецька золота монета.
Обол – стародавня срібна монета.
Ободрити (бодричі) – плем’я полабських слов’ян (у Прибалтиці між Ельбою та Одером).
Одесную – праворуч.
Оли – поки, коли, якщо.
Оранта – в ранньому церковному малярстві зображення людської фігури з молитовно розпростертими і піднятими вгору руками, пізніше – образ богоматері.
Ошую – ліворуч.
Паволока – коштовна тканина, покривало.
Павликіани – ранньохристиянська секта.
Панагія – іконка, яку носить на грудях, поверх одягу, вище духовенство.
Пардус – гепард.
Патрикій – один з вищих титулів візантійського чиновництва.
Пантекортарх – молодший командир візантійського війська, очолював загін з п’ятдесяти осіб.
Перун – у східнослов’янській міфології бог грому і блискавки.
Пестун – вихователь, наставник.
Писало – письмове знаряддя (грифель, перо тощо).
Пінязь – стародавня дрібна монета, гроші.
Планина – гора.
Плашаниця – ритуальний предмет у християнській церкві.
Плінфа – старовинний будівельний матеріал, що має форму тонкої цегли.
Поприще – давня міра відстані, близько кілометра.
Порок – таран, стінобитне знаряддя.
Поруб – яма із зрубом, погріб; в’язниця.
Посад – передмістя, ремісничо-торговельна частина у давньоруських містах; поселення.
Поставець – чаша, бокал.
Поти – до тих пір.
Потир – чаша, ритуальний церковний посуд.
Правеж – покарання за судовим вироком.
Препозит – вища адміністративна посада у Візантії.
Протокеліот – ад’ютант у візантійському війську.
Протоспафарій – вищий військовий чин у Візантії.
Протостратори – чини конюшні візантійського імператора.
Пруг – сарана.
Пря – суперечка, боротьба.
Рєзи – стародавнє слов’янське письмо, що, за свідченням письмових джерел, існувало ще у дохристиянську епоху.
Роб – раб.
Робичич – син раби.
Ромеі – візантійці.
Сакелларій – високий церковний чин у Візантії, у віданні якого були монастирі.
Свеонія – Швеція.
Свейський – шведський (від Свеонія – Швеція).
Сінкелл – слуга, довірена особа єпископа.
Скальди – давньоскандинавські поети-співаки.
Скарамангій – парадний одяг візантійських чиновників.
Скараник – одяг для верхової їзди.
Скіадій –
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Диво», після закриття браузера.