read-books.club » Фанфік » По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс 📚 - Українською

Читати книгу - "По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс"

21
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "По слідах Не забутих книжок" автора Квін Тесс. Жанр книги: Фанфік. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 23 24 25 ... 31
Перейти на сторінку:
Частина 9

"Ти викрав мій перший поцілунок. Потім моє щастя. А в підсумку моє життя."

©Л. Дж. Шен "Викрадач поцілунків"

Намджун

Ну, і з ким тепер мені ділити ковдру вночі? Веста постійно стягувала на себе більшу частину, залишаючи мені самий край. Точніше ті два рази, коли я опинявся в її ліжку. Звісно, я міг попросити її про ще одну. Я міг купити велику. Але навіщо? Мене це влаштовувало. У цьому був певний смак. Ні, не через те, що іноді доводилося мерзнути, скоріше, це був зайвий привід притиснутися до неї. А зараз я вовтузився по холодному ліжку в своїй самотній Сеульській квартирі.

Мені потрібно було поговорити з нею. Інколи розмови псують всі відношення, а інколи навпаки, відсутність важливих слів знищує почуття. Я мав би зізнатися хто я. Але я цього не зробив.

В день концерту два тижні тому, я залишив її постіль, після нашого побачення, яке розпочиналося з тихих поцілунків, продовжувалось більш напористими, пристрасними й закінчилося, коли ми втомлені заснули притискаючись в обіймах оголеними тілами. Я залишив записку в кавʼярні, заховану в книжці, яку брав у неї, і просив зустрітися зі мною наступного дня в одній з друкарень, де я замовляв обидві ще не випущені книги. Хотів зробити їй подарунок, щоб вона завжди мала можливість отримати бажане раніше, ніж будь-хто.

Але... Я не прийшов.

Господи. Замість цих ігор в романтику, потрібно було взяти її номер телефону, або ж залишити свій. Тепер вона мене зненавидить. Або вже.

Я простогнав, на годиннику була третя година ночі. А в холодильнику мене чекала недопита пляшка соджу. Холодна підлога неприємно віддавала в ноги. Хоча... Тут все було холодним. Вся ця квартира перетворилась на льодовик разом зі мною.

Не вмикаючи світла я налив чарку і випив, відразу наливаючи наступну.

Навіть, якщо Веста дізнається хто я, в неї ніколи й нізащо не вийде зі мною звʼязатися. І я не міг.

Буквально одразу після концерту, нас позапихали в машини й відвезли в аеропорт. Конфлікт Чонгука й Техьона стих, як я і обіцяв хлопцям, але в той же час зʼявились якісь дурнуваті знімки, припускаючи, що це були жарти безглуздого додатку ШІ, які в секунду розлетілися мережею, і тепер перед будівлею компанії стояли чергові вантажівки з надписами про те, щоб Юнгі покинув гурт. Менеджери одностайно вирішили привезти нас назад в Корею, бо тепер потрібно було додатково виступати з поясненнями про дику ситуацію, і вибачатися, за те що наші айтішніки ці знімки прогавили.

А я зараз вчиняв, як останній козел, бо всі мої думки залишились біля Вести. Я намагався вмовити керівництво, щоб мене відпустили, хоча б на один день, щоб я міг пояснити їй все, але мені відмовили. Благав, щоб хтось сходив в кавʼярню чи до неї додому і залишив бодай якусь вісточку від мене, але мені знову відмовили. Навіть навпаки зробили виговор, що я завів стосунки, і нікому про це не повідомив. Стаф, який був зі мною і возив мене до неї та на наше єдине побачення, тільки знизав плечима та вибачився. А штраф за порушення правил, який виписали цьому чоловікові, пізніше сплатив я сам.

Так і просидівши на кухні всю ніч, тільки під ранок я повернувся до ліжка й зімкнув очі на декілька годин неспокійного сну.

Час плинув. Обовʼязки примушували мене летіти в Японію на запис нової пісні, який і так перенесли у світі конфлікту. Потім зйомки кліпу.

Досвід не дозволяв мені відлинювати від роботи, або ж партачити. Тож в компанії могли вже подумати, що я забув свою таємну Незнайомку.

Але ні...

Години неспинно перетворювались в дні, ті в тижні, і врешті решт перевалили за місяць. Я прочитав трилогію, про яку із захопленням розповідала Веста, переживаючи всі ті емоції, що і вона, намагаючись хоча б таким чином бути ближче до неї.

Конфлікт Юнгі майже завершився, хоча на просторах інтернету все ще можна було знайти поодинокі коментарі. Шуга поринув з головою в роботу, і майже поселився в своїй студії. Я впевнений, що колись він там зробить додатково душ, та остаточно проміняє свій дім на студію. Напевно, що скоро ми отримаємо новий альбом, який заполонить всі світові чарти. Інші ж хлопці точно так само трудилися над випуском своїх повноцінних сольних альбомів. Чімін наскільки я знав, працював одразу над двома. І тільки Джин займався підготовкою до свого весілля. Він хотів відкласти пропозицію, оглядаючи мене, і я ледь вмовив його облишити цю ідею, та жити своє життя. Я не мав жодного права заважати йому бути щасливим у стосунках, навіть якщо мої розлетілися на молекули. Так, я заздрив йому.

Інколи мої думки зливалися в рифму на сторінках записника. А інколи я тупив в одну точку, не в змозі скласти хоча б одне повноцінне слово.

Врешті решт нам дали перепочити від тренувань. Така бажана відпустка. Я кинув все і першим же рейсом, без речей, тільки невелика сумка з гаманцем, документами, і телефоном. Звичайно всі стафи знали, куди я направився, але спинити не змогли. Я залишив всі можливі адреси, де я міг би бути, враховуючи квартиру Вести, й домовився, що через декілька днів до мене приєднається один з менеджерів, та охорона, на випадок, якщо в мережу просочиться інформація про мої переміщення.

Коли я зміг дістатися до Старого Міста, з неба почали сипатись перші пухнасті сніжинки, припорошуючи сліди наших почуттів. О сьомій ранку по всьому місту вже снували машини прибираючи дорогу та посипаючи її, доки не схопився лід.

Як і першого разу, в цій кавʼярні я був першим, хто наслідив. Та сама дівчина бариста підхопилась з місця, але побачивши мене невдоволено зітхнула. Мені здалося, що вона зараз мене прогоне з кавʼярні й зачинить перед носом двері. Але ні... Вона випросталась і чекала.

- Привіт, - вимовив я, не знаючи, що ще казати.

- Привіт? Після місяця відсутності Ви кажете привіт? - здивувалась вона.

Було зрозуміло, що дівчина щось знає, і можливо більше, ніж було б потрібно, та зараз це було мені на руку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 23 24 25 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс"