Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

Ось із такими думками Оксана коротала чергову суботу в колі таких самих чи трохи менш «розумних і самодостатніх» у приміщенні колишнього піонерського табору, поспіхом перебудованого на базу відпочинку з конференц-залом, на тренінгу щодо усунення внутрішнього опору успіху. Тренінг вела жінка років сорока п’яти в класичному брючному костюмі в тон до отруйно-червоної помади. Крім гламурного перукаря з рукавом татуювань і товстого рожевощокого менеджера з продажів із крихітним острівцем волосся серед великої лисини, інших чоловіків на тренінгу не було. Знову. Не те щоб Оксані дуже хотілося. Вона ж туди приходить за знаннями та натхненням. Ну, чи так вона собі це пояснювала. У подібні моменти сумнівів дівчина намагалася нагадувати собі, як їй подобається її свобода: адже вона могла записатися на будь-який майстер-клас, виїхати на захід України на цілий тиждень, щоб колупатися у своїх внутрішніх затискачах, які не пускають її до успіху. А ось Альона так не могла.

Ні, Альона досить часто вибиралася на виїзні збори та тренінги за межами міста, але лише на нетривалі — на два-три дні. І то хтось із учасниць групи неодмінно запитував її, а з ким же її діти. За цим ішло кулуарне обговорення, що Альона — погана мати, яка намагається всидіти на двох стільцях: і, так би мовити, саморозвинутись, і бути матір’ю. Оксана певною мірою погоджувалася з жінками, які критикували її подругу. Ось якби в неї, в Оксани, були свої діти, то вона точно була б чудовою матір’ю, ходила з дітьми у походи з ночівлею, стежила, щоб у дітей не виникло дитячих психологічних травм, віддала б їх буквально з пелюшок на курси англійської мови, на малювання, акторську майстерність та гімнастику. Але дітей Оксана не має. І у свої сорок три роки вона все частіше вголос каже, що це її свідомий вибір. На заперечення, що їй просто не зустрівся її чоловік, дівчина рішуче парирує, що відсутність чоловіка — це теж її вибір. А от якщо раптом вона такого чоловіка таки зустріне, то ось в Америці народжують і в сорок п’ять, і навіть у п’ятдесят. В Оксани ще багато часу, якщо раптом вона тільки захоче. А поки що вона на тренінгу з усунення внутрішнього опору успіху в колишньому піонертаборі «Лісовий» працює над внутрішніми затискачами, встигаючи надсилати короткі повідомлення Альоні, яка так хотіла поїхати, але не змогла залишити дітей на тиждень, адже колишній чоловік пригрозив. Альоні, на думку Оксани, треба навчитися говорити «ні» та опрацювати свою систему пріоритетів. Інакше життя пройде повз неї. Саме так вона напише подрузі у вайбері.

Подумаймо, якої популярної жіночої помилки припустилися всі три наші героїні: Таня, Альона та Оксана.

Я вам підкажу. Усі три дівчини припустилися популярної непрощенної жіночої помилки — думати, що так буде завжди.

Танині відношення з цією помилкою ми вже розібрали. У випадку з Альоною все теж більш-менш на поверхні. Дівчина наївно вирішила, що після другого чоловіка неодмінно знайдеться третій, який візьме її, зовсім не пристосовану до реального життя, із причепом із двох дітей, заміж, що в її уяві означає на повний пансіон, тобто на повне забезпечення. Ну, а якщо третій чоловік виявиться талановитим, дуже гарним, високим, підтягнутим, молодим, але бідним художником, то напевно старий другий чоловік благородно утримуватиме і своїх дітей, і їхню матір, свою колишню дружину, і її нове кохання. А що йому, власне, залишиться, адже інакше Альона може погрожувати закрити доступ до дітей. Вона так уже пробувала, коли їй треба було сплатити за чергове навчання, — працювало. Дівчина ні на секунду не припускала думки, що колишній чоловік може знову закохатися, одружитися, завести ще дітей. Є ж у нього дочка від першого шлюбу, з якою він уже збудував стосунки, коли вона вийшла з-під тотального контролю першої дружини. Альона була впевнена, що для колишнього чоловіка вона незабутня та незамінна — жінка його життя.

А як справи з Оксаною? Невже щастя жінки справді визначається обов’язковою присутністю чоловіка в її житті? Мені неодноразово зустрічалися абсолютно щасливі й абсолютно незаміжні жінки. Офіційний шлюб — це не панацея від усіх жіночих негараздів, не чарівне щеплення, що запобігає труднощам.

Одна моя хороша знайома виходила заміж двічі. Кожен шлюб подарував їй кохану дитину, красиве стильне весілля, нові хобі та сумний розрив. Після другого розлучення дівчина раптом усвідомила, що у шлюбі їй найбільше подобалася підготовка до нього — цукерково-букетний період, рання стадія закоханості, побачення, перші поїздки. Усі ці приємні ванільні моменти розбавляли її активні трудові будні, допомагали утримувати баланс. Дівчина любила високих, накачаних, кіношно-гарних чоловіків. Їй не потрібен був чоловік, щоб утримувати її. Вона навіть на аліменти не подавала ні при першому, ні при другому розлученні. Навіщо? Перший її чоловік, хоч і працював у суді, отримував копійчану офіційну зарплату, другий, представник дрібного бізнесу, і офіційно й насправді заробляв дуже скромно. Дівчина все це знала точно: свого першого чоловіка вона особисто влаштовувала на його посаду, а своєму другому допомагала організувати бізнес. Іти до суду та з принципу вимагати аліменти їй не хотілося, крім того, з обох тат вона відразу ж отримала папери, що дозволяють їй одноосібно приймати всі рішення щодо дітей — чи це перехід до іншої школи, чи поїздки до Туреччини чи переїзд до іншого міста. Дівчина цінувала свою свободу.

Після другого розлучення вона раптом зрозуміла, що заміж виходити не обов’язково. Можна вдосталь насолодитися букетно-цукерковим періодом і закінчувати ці стосунки, не доводячи їх до спільного побуту з усім, що з нього випливає: із брудними шкарпетками, трусами і заляпаним білосніжним унітазом у її новій ванній. А якщо об’єкт кохання одружений? То ці стосунки будуть перманентно букетно-цукерковими! Злітали разом у Відень на уїкенд — секс, ресторани, прогулянки за ручку, і роз’їхались кожен до свого дому. Ні тобі контролю — де ти і з ким ти, ні почуття провини, що не приготувала вечерю із трьох страв. Суцільна романтика та задоволення! Крім того, виявилося, що одружені коханці ще й дарують подарунки! Моя знайома вирішила, що це приємний бонус,