read-books.club » Фентезі » Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб 📚 - Українською

Читати книгу - "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб"

28
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!" автора Олена Гриб. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 23 24 25 ... 162
Перейти на сторінку:

Відчуваючи себе надзвичайною дурепою, я вийшла на відкрите місце.

Як би це описати? Мені доводилося бачити зображення ельфійських міст – вони продаються по два серебрики[5] за штуку на будь-якому ринку у Влаї, причому попит на них досить-таки великий. Високі світлі будівлі немов тягнулися в небо. Кожна з них була витвором мистецтва і не залишала байдужим навіть клусьця. Кажуть, сам імператорський палац намагалися побудувати за зразком ельфійського будинку… кожен з наступних правителів, ха-ха. Такий кошмар вийшов, у страшному сні не привидиться, зате ефектний. Тепер гості столиці прагнуть насамперед подивитися на це диво.

Так ось, який вигляд має місто ельфів, я знала. Але й не припускала, що у довговухих є села!

Попереду не було ні натяку на ліс – простягався чистий простір з акуратними дерев'яними будиночками. Біля кожного – невеликий город з рівними рядками зелені і крихітний садок з кількома деревами. По периметру ділянок розташовувалися квітники. Через низькі зелені парканчики легко перемахували розгодовані кури, у великій калюжі плюхалися качки й гуси, чорна корова ліниво об'їдала кущі смородини.

Ідилія, та й годі… І не скажеш, що кілька годин тому ельфи з такого-от мирного поселення вбили трьох людей лише за те, що ті були чужинцями.

Чому я вирішила, що це село ельфів? Завдяки вухам! Одна з селянок вийшла прополоти свої грядки і допомогла зрозуміти, яка раса тут мешкає.

Повернувшись на стежку, я спробувала розібратися з напрямком. Грубо кажучи, мені був потрібен захід. Сонце якраз починало сідати, тому питання «А де він?» відпало саме собою. Єдина проблема полягала в тому, що там були ельфи. Як мінімум одне село, й обійти його з настанням темряви мені навряд чи вдалося б – не лазутчик я, що вдієш?

З'ївши щось, що формою, кольором та смаком нагадувало яблуко (можливо, дійсно яблуко – хто в цьому Дивному Лісі розбере?), сьорбнувши кілька ковтків води з якоїсь ями (напевно, з джерела), я постаралася відійти від стежки якнайдалі. Знайшла сухе дерево (перше за весь день, причому не дуже велике), на якому зручно було не тільки сидіти, а й писати, і вирішила: ранок покаже, що вечір не скаже.

Я не бачила жодної звірини. Ельфи розполохали? Птахів і комах вистачає, хоча комарів поки нема. Ех, раптом мені пощастить зустріти ранок не в чиємусь шлунку?..

 

{5. Серебрик – гартонська срібна монета. Поширена у всіх людських державах.}

Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 23 24 25 ... 162
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб"