Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Також вони обстріляли блокпости й опорні пункти сил АТО поблизу н.п. Щастя, Ніколаевка, Авдіївка, Нікішино, Красногоровка, Талаковка, Павлополь.
• Лідер донецьких бойовиків Олександр Захарченко заявив, що його угруповання має намір «відбити» у України Слов’янськ, Маріуполь і Краматорськ.
Про це заявив в четвер у Донецьку, пише «РИА Новости».
• Солдати російської армії у Луганську стверджують, що поїхали в Україну добровольцями, але за наказом командування.
Про це писав журналіст британської Financial Times Кортні Уівер, який поспілкувався з солдатами в луганському кафе «Плакуча верба».
24 жовтня 2014 року
• Зведення новин
Вночі неконтрольовані збройні формування з мінометів обстріляли позиції сил АТО в районі Дебальцевого та населених пунктів, що межують з ним.
Під час планової перевірки автотранспорту на блокпосту, що розташований неподалік Березового, під мінометний обстріл потрапили українські військовослужбовці. Внаслідок вогневого нальоту чотирьох із них поранено.
О третій ночі бойовики намагались штурмувати цей блокпост, атаку було відбито. Втрати бойовиків за добу складають до 4-х осіб.
• Бойовики, попри режим припинення вогню, обстріляли Донецький аеропорт два рази з систем Град.
Про це повідомив керівник прес-центру АТО Владислав Селезньов, інформує «Українська правда».
• Минулої доби село Кримське Новоайдарського району було звільнено від козаків так званого Всевеликого війська Донського. Про це повідомив речник РНБО Андрій Лисенко.
• Мерія Донецька підтверджує, що бойовики передислокують війська в місті.
Про це йдеться на сайті мерії.
«Просимо мешканців міста зберігати спокій, бо здійснюється стандартна передислокація військових сил», — сказано в повідомленні.
• Кількість жертв військових дій на сході України продовжує збільшуватися і наразі становило майже 3,8 тис. осіб.
Про це заявив у п’ятницю помічник генсека ООН із прав людини Іван Шимонович.
25 жовтня 2014 року
• Ігор Стрельцов «Щоденник Андерсена»
[Донбас] 25 жовтня 2014 року
У Кураховому хлопці простояли лише трохи більше тижня. Якраз обжилися в нових бліндажах, аж тут надійшла нова команда — висуватися на «нуль», до Мар’їнки. Знову невідомість. Збираються похмуро і невесело. Хоча мерзла тверда глина, котра за найменшої відлиги швидко перетворювалася на руде липке болото, вже досить набридла, але і вони вже якось почали пристосовуватись до цих умов. Так, не вистачало лазні, та й її з часом можна було викопати за допомогою саперів, будматеріалу на околицях Курахового вдосталь, а з цегли склали б таку пічку!.. Та всі ці плани одразу стали мильними бульбашками. Вони поїдуть туди, де кожної ночі рвуться снаряди і міни, цокотять кулемети. Все, закінчилася гра у пластунів.
У новинах тільки й мови, що про Донецький аеропорт. «Там по наших криють вже із «Градів», і бої не вщухають ні вдень, ні вночі. Кажуть, росіяни хотіли зробити Путіну подарунок на день народження — до 7 жовтня цілковито узяти летовище під свій контроль», — розповідає Андрію останні новини Шторм: Гіві з Моторолою кілька разів доповідали Кремлю, що аеропорт їхній, та де там — усе виявилося брехнею. От тепер і бісяться. Кажуть, нині там суцільне пекло. Говорять, що старого терміналу більше немає — зруйнований, а бої точаться у новому, і він тепер, як листовий пиріг з темними і білими коржами — одні поверхи утримують наші, інші — вони.
• Зведення новин
У зоні АТО за минулу добу поранено 10 українських бійців, загиблих немає.
Про це під час брифінгу заявив речник ІАЦ РНБО Андрій Лисенко.
За даними РНБО, ситуація в р-ні 32-го блокпосту під м. Сміле залишається контрольованою.
• Бойовики у Донецьку почали обстрілювати одне одного, і тільки потім атакували аеропорт.
Про це в ефірі Hromadske TV розповів журналіст російського телеканалу «Дождь» Тимур Олевський, який перебував у місті та в Донецькому аеропорту.
«Самі вони (сепаратисти) діяли достатньо дивно — вони декілька годин обстрілювали власні позиції з Градів та мінометів. Таке враження, що одне угрупування воювало з іншою та било по тим місцям міста та будівлям аеропорту, де українських військових немає», — розповів журналіст.
26 жовтня 2014 року
• Зведення новин
Минулої доби в зоні АТО було зафіксовано понад 15 обстрілів позицій сил антитерористичної операції.
Про це повідомляє організатор «Інформаційного спротиву» Дмитро Тимчук у Фейсбук.
Зокрема, атаковано опорний пункт поблизу н.п. Нікішино, бойовики обстріляли околиці Дебальцевого, н.п. Чернухіно, Золоте й Авдіївку. Із мінометів було обстріляно аеропорт у Донецьку.
• За поточну добу позиції українських силовиків в зоні антитерористичної операції були обстріляні 18 разів.
Про це заявив керівник апарату Петро Мехед, повідомляє «Інтерфакс-Україна».
За його словами, загиблих і поранених немає.
27 жовтня 2014 року
• Ірина Вовк. «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»
ЯРОСЛАВ КОСТИШИН (19.06.1981 — 27.10.2014) Зведений загін ПС ЗСУ «Дика качка»
Наприкінці липня 2014-го українські війська відбили захоплену ще у квітні Авдіївку. І з того часу почалися регулярні штурми й намагання увірватися з боку захопленої ОРДЛО Ясинуватої і донецького мікрорайону «Спартак».
Бойовики намагаються взяти Авдіївку й дотепер. Не гребують й артилерією, незважаючи на те, що Авдіївка — місто 30-титисячного населення, і місцеві мешканці можуть постраждати від обстрілів сепаратистів.
Тими вогкими жовтневими добами першої осені війни загін Повітряних сил «Дика качка» прикривав підступи до ДАПу з боку «Спартака» — позиція «Зеніт». 27-го осколок влучив у майора Ярослава Костишина — він загинув на руках медика, який одразу після вибуху кинувся його рятувати. Не встиг. Ярослав назавжди полишив батьків, дружину й двох своїх доньок-близнят.
Ярослав Костишин (праворуч) із побратимами
Кадровий офіцер, досвідчений військовий, він уже під час Майдану прохопився матері, що передчуття має недобре, а після лютневих розстрілів почав казати про можливість війни. Уже з березня його частину підняли по тривозі. Він жив військом, а на столі вдома і в частині завжди тримав два прапори: синьо-жовтий і червоно-чорний. Мати знала, що сина чекає дорога на фронт, хіба не відала, коли саме. А Славко добровільно записався до складу зведеного загону «Дика качка» Повітряних Сил ЗСУ.
— Славчику, там така небезпека...
— Мамо, от тільки мене не відмовляй, навіть такого не говори. Мені боляче таке чути, розумієш? І взагалі: все повинно бути добре, хоча ні, все буде добре: я приїдуі все розповім. Обіцяю.
— А на скільки часу тобі треба їхати?
— Та не надовго. Зараз біжу до малих і Світлани.
— Хай Бог
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»», після закриття браузера.