Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

— Так… — задумливо промовив капітан. — Негайно це до моєї каюти!

Після чого розвернувся та пішов. Марк поспішив слідом. А Ліїн, смикнувши юного охоронця за рукав, щоб не відставав, за ними.

З каюти дівчину, хоч як дивно, виганяти не стали. А може не встигли — троє моряків принесли на витягнутих руках жінку, що лаялася, і закинули її в каюту. Вона трохи пововтузилася на підлозі, стягнула з голови поділ, що задерся при падінні, і широко посміхнулася:

— Ось прийшов! — заявила цілком чоловічим голосом і стала на ноги.

— Вагітний дракон! — захопився Марк.

— Ідіот! — додав добрий капітан.

— Зате мене ніхто не впізнав.

Велівера похитав головою. Подивився спочатку на Марка, потім на Ліїн, а потім на хлопчика.

— Так... — сказав задумливо. — Томі, негайно поклич сюди Яна, Овеля та Буня.

Хлопчик кивнув і втік.

— Ти роздягайся, — продовжив роздавати вказівки капітан.

Дивна гостя кивнула і стягнула руду перуку, одразу ж втративши будь-яку схожість із жінкою, нехай навіть страшною. Чоловік з неї вийшов теж не красень, але Ліїн він усміхнувся, дуже схоже на нині безголового Рівву, через що вона ледве утрималася від того, щоб спитати, чи не родичі вони?

— Швидко! — нагадав капітан. — Інакше я тебе зараз за борт викину!

— Але…

— Каяре, не зли його, — попросив Марк.

Фальшива дівчина знизала плечима і почала роздягатися. Під сукнею у нього виявилася тонка жіноча нижня сорочка, поверх якої був зав'язаний шматок тканини, з чимось під неї підкладеним, щоб було схоже на груди. На ноги ця дивна істота натягла смугасті зимові панчохи та панталони по коліна, явно вкрадені в якоїсь нещасної немолодої служниці. Ліїн не витримала і хихикнула, дуже вже кумедне було видовище. А моряки, якраз приведені хлопчиськом, взагалі заіржали, як коні.

— Ян, — гукнув капітан найменшого. — Ти зможеш у такій сукні від корабля до берега доплисти?

Моряк із сумнівом подивився на пишну спідницю, помацав тканину, а потім впевнено кивнув.

— Чудово, натягуй сукню поверх одягу, перуку, і зараз Овель і Буня тебе з корабля викинуть. Допливеш, біжи в перше ліпше підворіття, позбавляйся цієї капості і чекай Айдека. Повернешся разом з ним, візьмеш якийсь пакунок і повернешся. Навіть якщо вони перерахували всіх, хто йшов із корабля, зараз на берег зійде половина команди і всіх перерахувати просто не встигнуть. Вважатимемо, що мужики пішли в борделі, приходити до тями після спілкування з чудовим видінням, у яке переодягався наш гість.

Моряк кивнув, а Ліїн знову хихикнула.

Капітанові вона тепер навіть співчувала. Якщо в нього в кожному порту такі веселощі, не дивно, що він погрожує полонянкам клітками з-під кішок.